Головна вірші про рідну мову Наша мова. Людмила Яцура

Наша мова. Людмила Яцура

Неначе перлів розсипи намиста,
Вона красива, мелодійна, чиста.
Як жайвір у весняному польоті
Дзвенить вона…
Як ніжний дотик хвиль
В морському гроті
І вітру подих степового.
А ще в ній – солов’їний спів,
Що лине із лісів, гаїв,
Мелодія невтомних бджіл,
Де яблуневий сад,
А надвечірок – хор цикад.
Звертання поколінь –
Це: «мамо», « тату…»
Й калини шепіт біля хати…
Я так люблю її…
І щиру, і багату,
Джерельною водою вмиту,
Пронизану струною літа.
Нехай летить вона по світу.
Солодку, щедру і барвисту,
Багаттям пломенів іскристу.
Сопілки й степу це розмова…
Це – наша українська мова.
Дніпра в ній велич,
Пращурів свобода…
Така вона жива
В душі мого народу.