Головна вірші про рідну мову Мова. Олександр Пiдсуха

Мова. Олександр Пiдсуха

Ой яка чудова українська мова
Де береться все це, звiдкiля i як
Є в нiй лiс-лiсок-лiсочок, пуща, гай, дiброва,
Бiр, перелiсок, чорнолiс. Є iще байрак.
I така ж розкiшна i гнучка, як мрiя.
Можна "звiдкiля" i "звiдки", можна i "звiдкiль".
Є у нiй хурделиця, вiхола, завiя,
Завiрюха, хуртовина, хуга, заметiль.
Та не в тому справа, що така багата
Помагало слово нам у боротьбi.
Кликало на битву проти супостата,
То звучало смiхом на полях плаката,
I за все це, мово, дякуєм тобi.
Скрiзь одне жадання, i мета, i яснiсть.
Живемо, працюємо, як одна сiм'я,
I краса новiтня окриля сучаснiсть.
Цю красу звеличує мова i моя.
Нас далеко чути, нас далеко видно.
Дмуть вiтри iсторiї в нашi паруси.
Розвивайся й далi, мово наша рiдна,
I про нас нащадкам вiстку донеси.
1961 р.

 

 

http://lib.meta.ua/book/18890/