√оловна про мову ≤стор≥€ походженн€ украњнськоњ мови. √алина ƒерлиц€

ƒехто вважаЇ мову лише засобом порозум≥нн€ м≥ж людьми. Ќасправд≥ ж цим не вичерпуЇтьс€ њњ значенн€. ” мов≥ закодовуЇ нац≥€ всю свою ≥стор≥ю, багатов≥ковий досв≥д, здобутки культури, духовну самобутн≥сть.

ћова дл€ кожного народу стаЇ н≥би другою природою, що оточуЇ його, живе з ним всюди ≥ завжди. Ѕез нењ, €к ≥ без сонц€, пов≥тр€, рослин, людина не може ≥снувати. як великим нещаст€м обертаЇтьс€ нищенн€ природи, так ≥ бол€че бТЇ по народов≥ зреченн€ р≥дноњ мови чи нав≥ть неповага до нењ, що Ї р≥вноц≥нним неповаз≥ до батька й матер≥.

”крањнська мова своЇю красою ≥ багатством давно привертала увагу вчених.

 оли йдетьс€ про походженн€ украњнськоњ мови, переважна б≥льш≥сть зац≥кавлених сприймаЇ цю проблему €к походженн€ сучасноњ украњнськоњ мови, тобто т≥Їњ, €ку вони чують щодн€ по рад≥о й телебаченню ≥ використовують у щоденному сп≥лкуванн≥ м≥ж собою, €ку вивчали в школ≥, €кою читають книжки, газети й часописи. ѕроте сл≥д пам'€тати, що нац≥ональна мова складаЇтьс€ з двох самост≥йних г≥лок: сп≥льноњ дл€ вс≥Їњ нац≥њ л≥тературноњ мови, в≥дшл≥фованоњ майстрами художнього слова, ≥ мови народноњ, €ка досить в≥др≥зн€Їтьс€ в р≥зних д≥алектних ареалах.

√оворити про мову протоукрањнських племен можна лише г≥потетично. јдже писемних памТ€ток, €к≥ д≥йшли до нас, ще не достатньо дл€ повноц≥нного досл≥дженн€ мови. “ому будь-€к≥ хронолог≥чн≥ в≥хи виникненн€ ≥ перв≥сного розвитку украњнськоњ, €к ≥ взагал≥ будь-€коњ ≥ншоњ мови, встановити неможливо. Ѕезперечно лише, що украњнська мова Ї одн≥Їю з найдавн≥ших ≥ндоЇвропейських мов. ѕро це св≥дчить ≥ на€вн≥сть архањчноњ лексики, ≥ де€к≥ фонетичн≥ та морфолог≥чн≥ риси, €к≥ зберегла наша мова прот€гом в≥к≥в. ƒавн≥сть украњнськоњ мови доводили р€д в≥тчизн€них та заруб≥жних учених: ѕавел Ўафарик, ћихайло  расуський, ќлекс≥й Ўахматов, јнгатов та ≥н.

√енеалог≥чно украњнська мова належить до ≥ндоЇвропейськоњ мовноњ сх≥днослов'€нськоњ п≥дгрупи слов'€нськоњ групи мов .

≤стор≥ю украњнськоњ мови починають в≥д прасловТ€нськоњ (сп≥льнослов'€нськоњ) мовноњ Їдност≥, €ка вид≥лилас€ з ≥ндоЇвропейськоњ прамови приблизно в ≤≤≤ тис. до н. е. ѕраслов'€нська доба тривала близько 2000 рок≥в.

«а традиц≥йною верс≥Їю походженн€ сх≥днослов'€нських мов, €ка ще донедавна була оф≥ц≥йною та обов'€зковою, вважалос€, що п≥сл€ завершенн€ праслов'€нськоњ епохи розпочавс€ сп≥льний сх≥днослов'€нський пер≥од, €кий тривав понад 500 рок≥в та зак≥нчивс€ лише в XI-XII ст. п≥д час феодальноњ роздр≥бненост≥  ињвськоњ –ус≥. ” цей час н≥бито сформувалас€ й сп≥льна дл€ вс≥х сх≥дних слов'€н так звана давньоруська мова, на основ≥ €коњ з XIII ст. виникають три сх≥днослов'€нськ≥ мови Ч украњнська, рос≥йська та б≥лоруська Ч €к мови в≥дпов≥дних народностей. “акий п≥дх≥д базувавс€ здеб≥льшого на низц≥ ≥деолог≥чних настанов спочатку доби царськоњ –ос≥њ, а згодом рад€нськоњ епохи.

—учасн≥ досл≥дники, критикуючи теор≥ю Їдиноњ давньоруськоњ (або праруськоњ) мови, вичленовують украњнську мову безпосередньо з прасловТ€нськоњ мови без пром≥жних ланок. «г≥дно з цим п≥дходом, три сх≥днословТ€нськ≥ мови, украњнська, б≥лоруська й рос≥йська, зростали незалежно одна в≥д одноњ, €к мови самост≥йн≥, ≥ так званоњ Упраруськоњ Ф сп≥льноњ мови не ≥снувало.

Ѕезперервн≥сть ≥сторичного розвитку етносу на украњнських земл€х в≥д середини ≤ тис. н. е. до нашого часу може св≥дчити про те, що п≥сл€ розпаду праслов'€нськоњ мовноњ сп≥льност≥ в цьому ареал≥ почав формуватис€ украњнський етнос ≥ в≥дпов≥дно Ч украњнська мова. ¬она перейн€ла в≥д праслов'€нськоњ значний специф≥чний лексичний фонд ≥ чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфолог≥чних) рис, €к≥ в ≥нших слов'€нських мовах зам≥нилис€ новими, а в украњнськ≥й мов≥ вони склали найдавн≥шу групу мовних особливостей.

–азом з христи€нством до  ињвськоњ –ус≥ прийшла старослов'€нська (або церковнословТ€нська) мова, створена на баз≥ давньоболгарських д≥алект≥в  ирилом ≥ ћефод≥Їм (одних з перших словТ€нських культурних д≥€ч≥в). Ќею писалис€ рел≥г≥йн≥ та оф≥ц≥йн≥ тексти. —тарословТ€нська мова довгий час виконувала функц≥њ писемноњ мови.

« XIV по XVIII ст. на теренах ”крањни побутувала староукрањнська мова, €ка активно використовувалас€, €к писемна. ѕо€ва новоукрањнськоњ мови, €ка згодом стала сучасною, датуЇтьс€ ’≤’ ст. ѓњ зачинателем вважаЇтьс€ письменник ≤. отл€ревський

¬ основ≥ сучасноњ мови лежить система полтавсько-наддн≥пр€нських гов≥рок.

ќсновний словниковий фонд украњнськоњ мови м≥стить чотири пласти словТ€нських сл≥в: сп≥льно≥ндоЇвропейська лексика ; прасловТ€нськ≥ слова ; власно украњнськ≥ слова, на€вн≥ т≥льки в украњнськ≥й мов≥ ; запозиченн€ з ≥нших словТ€нських мов. –ешту лексики складають б≥льш п≥зн≥ запозиченн€, серед €ких найб≥льше з мертвих класичних мов Ц давньогрецькоњ, латини ≥ старословТ€нськоњ. «а рад€нських час≥в до лексичного складу вв≥йшло багато русизм≥в, €к≥ часто вводилис€ без адаптуванн€ до вимог граматичноњ системи. ќстанн≥м часом лексичний склад активно поповнюЇтьс€ запозиченн€ми з англ≥йськоњ мови. јле загальний розвиток мови в≥дбуваЇтьс€ за рахунок внутр≥шньомовних ресурс≥в: нов≥ слова твор€тьс€ на баз≥ вже ≥снуючих, творч≥сть, €кого ознаменувала собою початок новоњ ери украњнськоњ л≥тератури.

„ого т≥льки не застосували губител≥ нашоњ мови! ≤ оф≥ц≥йно заборон€ли, ≥ оголошували не≥снуючою чи придуманою н≥мц€ми, ≥ вважали д≥алектом рос≥йськоњ чи польськоњ мови, ≥ тримали в мовних гетто, й оц≥нювали €к "хлопську", "колхозну" ≥ п≥длаштовували њњ п≥д ≥ншу мову з метою прискоренн€ њњ злитт€ в ≥мТ€ св≥тлого майбутнього всього людства, ≥ прославл€ли њњ "небувалий розкв≥т" завд€ки дружн≥м впливам, - а вона таки живе.

“ому в≥дроджуймо ≥ береж≥мо нашу р≥дну укр. мову, бо саме нею ми звертаЇмос€ до у своњх щоденних молитвах до Ѕога, просимо …ого про допомогу та д€куЇмо …ому за оп≥ку ≥ ласки; саме ц≥Їю мовою √осподь промовл€Ї до нас через св. ѕисьмо ≥ намагаЇтьс€ донести до нас своњ слова.

≤ на завершенн€ хот≥лось би процитувати р€дки з поез≥њ “.√.Ўевченка:

Hy щоб здавалос€ слова
—лова та голос Ч б≥льш н≥чого.
ј серце б'Їтьс€ Ч ожива,
як њх почуЇ! «нать, од Ѕога
≤ голос той, ≥ т≥ слова
≤дуть меж люди!..

ѕлекаймо р≥дну мову! ≤ нехай нас береже √осподь. « ¬ами роздумувала над ≥стор≥Їю походженн€ украњнськоњ мови √алина ƒерлиц€Е