Головна вірші про Україну Україна. Віра Нагорна

Україна. Віра Нагорна

Дай  дітям  пригадать  коріння,
Молюсь  до  Тебе,  Пресвята!
Не  дай  прийдешнім  поколінням
Блукати  по  чужих  світах,
Лід  розтопи  біди,  розлуки,
Зневіри  холод,  а  малі
Хай  заживуть  хоча  б  онуки
На  нашій,  на  своїй  землі!
Доле!
Чому  ти  так  вчинила,  начебто  чужа,
Що  й  уві  сні  страждає  стомлена  душа,
Не  знає  спокою,  а  плаче,
Забуть  готова  і  пробачить,
Все  зупинилося,неначе
В  чеканні    вороття.
Гей,  кобзо,  дужче  задзвени  струнами    всіми
І  підкори  світи  піснями  чарівними,
Час  відродить  буття.
Не  хочу  забуття!

Пишалась  Київською  Руссю,
Тепер  же  Україна  я,
І  знову  втратити  боюся
Всю  суть  свою,  своє  ім'я,
Бо  гонять  злидні  на  роботу,
За  рубежем  сини  й  доньки,
А  чужомовні  "патріоти"
Вже  так  дались  мені  взнаки!
Діти!
Не  виїжджайте,  бо  без  вас  я  сирота,
Не  покидайте,-згину,нібито  ота
Пташина,спалена  грозою,
Билина,  скошена  косою,
Вмиваюсь  гіркою  сльозою,
Молю,  благаю  всіх:
-Згуртує  нас  хай  українська  рідна  мова,
А  Бог  поможе  відродити  славу  знову,
Пробачить  зради  гріх,
Осяє  наш  поріг!