Головна вірші про тварин Песик. Борисовна

Песик. Борисовна

Нам щеня подарували,
Пустотливе цуценя.
Ми з сестричкою стрибали,
Ми від радощів співали,
Наче ляльку загортали,
На руках його гойдали...,
Мама стримана була.

Безліч видумали втіх:

З рук йому давали їжу,

Влаштували тепле ліжко

І нову читали книжку,

Та надвечир песик стих.

Невеселий ліг в куточку,

З нами бігати не хоче,

Від цукерки відгорнувся,

Хвостик звис і розігнувся...


Ми ж хотіли знов, так само!..
Та втручилась в справу мама:
- Цить, - сказала, - не кричіть!
Він втомився. Хай поспить.
Не бажаючи лихого,
Ви замучили малого!
Відпустіть його мершій -
Він - не лялька. Він - живий!


Годі бігати та грати,
Вам тепер відповідати
Слід навчитись за Дружка -
Турбуватись, доглядати,
Вчити, ще і тренувати, -
Ця робота нелегка.
Не беріть його до рук, -
Буде знать не тільки гру,
Ну а згодом цей бешкетник
Стане вам напевно друг.


Ми спитали в мами й татка,
Як нам вчити цуценятко.
Підказав сусід Микола,-
Знає, де собача школа.

Я сказав сестричці Тоні:
-Не злякаюсь перепонів.
Стану я, як тато, дужим,
І з тобою, песик-друже,
Ще послужим на кордоні!