Головна Все до свята і про свято День Святого Миколая О хто, хто Миколая любить. Іванна Савицька

О хто, хто Миколая любить. Іванна Савицька

Хто з вас, діти, не знає лисички-сестрички, що у неї звичка на ферму забігати, гусей лякати, курей душити, шкоду людям робити. От така то лисичка, хитра, неласкава, що про неї несеться поганенька слава, прибігла з лісу під хатку і чує: хтось співає молитву не молитву - колядку не колядку. А це в хатці діти посідали в куточок і, який в кого голосочок, тягнуть, аж пісня серце голубить - "О хто, хто Миколая любить".

А далі стали діти говорити, що небавом святий Миколай по хатках буде ходити, добрих діток дарами наділяти, бідним помагати...

Як почула лисичка такі новини, швидко-швиденько побігла в яри та долини. Далі в ліс, де ялиці крислаті, стала звірів на нараду скликати.

Посідали звірі колом рівненьким, а лисичка затягла голосочком тоненьким:

- Я лисичка-сестричка, що погані звички маю, все знаю і все чую, новину вам віщую, - і вона щиру правду звіряткам розказала про все, що під віконцем чула, і про все, що знала.

Каже зайчик:

- В мене, друзі, холодно в хатці, шубка – латка на латці. Діти босі, голодні, зими перебути не годні.

- О, в мене, - каже білка згодом, - хатку снігом замело і скувало льодом. Діти хворі, а до лікаря-бурмила по снігу добитися несила.

А сарна й собі ковтає щирі сльози:

- Заморозило кущі і верболози, а бурмило, годі й говорити, він давненько в гавру ліг спочити.

Тут лисичка-сестричка промовила зо сльозами:

- Друзі, я за вами, і хоч звички в мене препогані, але о грудях серце з болю в'яне. Кажуть, в кого за провини щирий жаль із серця лине, тому ласка Божа теж засвітить. Тож співаймо так, як у хатці діти...

Перший зайчик запищав тоненько. Білочка з сарною тягнуть помаленьку, а лисичка заводить, аж спів серце голубить - "О хто, хто Миколая любить".

Раннім-ранком в заячій хатині шубка тепла висить на бантині, а діткам сап'янців по парі в дарі. І до білки в хатку на гостину промінь сонця із небес прилинув і огрів маленькі бідні діти, стала мати радіти.

А в яру, де хмиз і верболози, кудись ділися вітри та злі морози. Мох зелений пахне, майоріє, сонце гріє! Вся природа там звірят голубить - "О хто, хто Миколая любить".


Мандрівка святого Миколая: Антологія. Легенди, казки, оповідання / Упорядник З.Жук. - Львів: Свічадо, 2008