Головна про зиму Хто як зимує. Г. Скребицький, Н. Чапліна

Хто як зимує. Г. Скребицький, Н. Чапліна

ХТО ЯК ЗИМУЄ

Подивися у вікно. Вся шибка розмальована білими візерунками - це мороз її так розмалював. Холодно надворі. Все навколо вкрито снігом - і земля, і дахи будинків; навіть на деревах сніг.

Січень - найхолодніший місяць, середина зими. Ставки й ріки закуті кригою, заметені снігом поля й ліси. Ночі стоять довгі. О сьомій годині ранку тільки розвиднілось, на восьму - сонечко сходить. А дні взимку найкоротші. Не встигнеш на вулицю вийти побігати, погратися - зирк - і знову стемніло.

Заглянь зимового ранку на подвір'я. По снігу стрибають горобчики, від холоду настовбурчилися, розпушилися, на м'ячики стали схожі. Стрибають, крихти підбирають. Тут же перевальцем гуляють ворони, між ними метушаться галки - так і дивляться, чим би їм підживитися.

Винесуть собаці миску з їжею, тільки поставлять, а галки, ворони вже тут: навколо собаки стрибають, стараються з-під самого носа шматочок вихопити. Не витримає пес, кинеться за пташкою, а інші вже в миску лізуть. Схопить хто хліб, хто кісточку - і геть полетять.

У селі взимку біля оселі не тільки цих пташок побачити можна. Сюди й синиці, і вівсянки, і навіть обережні сороки прилітають. Голодно взимку їм у лісі, ось вони й летять ближче до людської оселі, щоб підгодуватися.
Звірі лісові в теплі нори поховалися.
Вовки, лисиці на полювання виходять, а ведмідь з осені як заляже в барліг, так і спить до весни.

Взимку всі стараються сховатися від морозу, від холодного крижаного вітру, і кожен по-своєму зимувати пристосувався.

ЩО ДЯТЕЛ ВЗИМКУ ЇСТЬ

Живе в нас у лісі пташка. Сама чорна з пробілинками, а на потилиці в неї пірця яскраві, червоні. Називається ця пташка - дятел.

Влітку дятел цілий день в лісі літає, шукає, що поїсти. Сяде на дерево, та не на гілку, як інші шпаки, а прямо на стовбур, і біжить вгору по ньому, неначе по драбинці. Біжить, а сам дзьобом по дереві вистукує: тук-тук, тук-тук. Дістане з-під кори хробачка або жучка і з'їсть.

А прийшла зима - холодно стало. Далеко поховалися всі комашки. Що ж дятел взимку їсть? Ось глянь: на снігу під деревом багато-багато соснових шишок лежить. А що це за дерево? Це дуб, а не сосна. Чому ж під ним соснові шишки?
Раптом підлетів до дуба дятел, в дзьобі шишку держить. Всунув її в розколину і почав дзьобом довбати. Роздовбав, насіння повибирав і по другу полетів. Приніс другу, в розколину вставив, а стару шишку виштовхнув. Ось чому ціла купа шишок під деревом валяється.

Це дятел взимку насіння з них дістає і їсть.

ЯК ЗАЄЦЬ ВЗИМКУ ЖИВЕ

Зима. Мороз. Всі тварини від лютого холоду поховалися. А в зайця немає ні нори, ні гнізда. Сьогодні під кущиком виспиться, завтра в ярочку приляже: де ямку в снігу викопає - там у нього й дім. Зате шубка у зайця тепла, пухнаста й біла, як сніг. Добре йому в такій шубці - тепло і сховатися від ворогів неважко, притулився до снігу - спробуй розглядіти!

Вдень заєць спить, а як прийде ніч, виходить погуляти й попоїсти.
Поки снігу в полі небагато, він лапками його розриє, глянь - і травичку знайде. А як намете хуртовина глибокі замети, тоді вже не розкопати зайчикові снігу. Зате в лісі він на високий замет вилізе, з кущів, з дерев молоді гілочки пообгризає або кори поїсть, от і ситий. А інколи і в село в "гості завітає. Прийде пізно ввечері, коли в селі тихо, всі вже сплять, підбіжить до стіжка і почне сіно смикати. Насмиче, наїсться, а потім назад в ліс побіжить. Так і живе заєць цілу зиму.

ЯК БІЛОЧКА ЗИМУЄ

Для білки взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закурить метелиця, негода - білка мерщій у своє гніздечко поспішає.

Гніздо у білки, як у пташки, збудоване з гілок, з хмизу. Та так зроблено ловкенько - неначе великий м'яч, кругле, а збоку - пролазка.
Всередині гнізда сухою м'якою підстілкою вислано: затишно в ньому, тепло. Залізе білочка в гніздо, а щоб холодний вітер не задував, ще пролазку підстілкою затулить. Потім згорнеться клубочком, пушистим хвостиком вкриється і спить.
А надворі крижаний вітер так і віє, так і несе дрібний колючий сніг. Стихне непогода, білочка з гнізда вилізе, струснеться і поплигає з дерева на дерево - їжу собі здобувати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб знайде, який сама влітку на гілці сушити залишила. Але головна їжа в білки ще з осені в комірках припасена - в дуплі старого дерева. Там у неї і жолуді, і горіхи є - на всю зиму запасів вистачить.

КУДИ КОМАРІ ВЗИМКУ ПОХОВАЛИСЯ

На зиму комарі поховалися в різні щілини, в старі дупла. Вони й біля нас зимують. Позлітаються в підвал або погріб, багато їх там у кутку назбирається. Причепляться комарі своїми довгими ніжками до стелі, до стін та й сплять цілу зиму.