Головна про зиму Пишний січневий ранок

Пишний січневий ранок

Зорі тихо блимали на темному небі. Твердий, як цукор, сніг світився блакитним світлом у темряві ночі.

А потім займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялися червоним полум’ям. Сонце, мов велика червона діжа, випливало з‑за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахували від сонячного проміння, мов солома від вогню. Випливло. Дерева, одягнені в легеньку одежу зі срібного інею, облились рожевим світлом. Проти синіх важких хмар, що оповили захід, здавались вони рожевими тінями. А на сході, між блакитним небом та білим снігом, зависла рожева імла, мов блискучий рожевий серпанок. По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів. Ясний сонячний промінь срібною доріжкою лежав по снігу межи довгими тінями. Синій дим цівкою здіймався від коминів і змішувався вгорі з рожевою імлою…

Ранок дихав морозом (за М. Коцюбинським; 135 сл.).