Головна про зиму Моя вулиця взимку

Моя вулиця взимку

Твір 1.

Сьогодні прокинулась вранці з почуттям чогось незвичайного. Розплющила очі — як видно! Кинулась до вікна, а там все біле: і будинки, і дерева, і земля. Ще вчора все було чорне, непривітне, сумне, небо було вкрите темними хмарами, які час від часу плакали дощем. Здавалось, що справжньої зими зі снігами і хуртовинами вже не буде.

Але ні, зима згадала про свої обов'язки, зглянулась над нами і засипала все навкруги пухнастим снігом.

Після сніданку одягаюсь і — швиденько з дому. Іду своєю рідною вулицею і не впізнаю її. Під ногами скрипить сніжок, дерева зігнули свої гілки під вагою білого вбрання. Якийсь хлопчина пробігав біля мене, вхопився рукою за гілочку, і мене обсипало снігом. От бешкетник! А він крикнув: «Снігуронька!"побіг далі.

Діти вийшли на вулицю з санчатами, ковзанами, лижами. Галасують, сміються, кидаються снігом.

Іду далі своєю вулицею, милуюсь чудовим краєвидом. О, а це що за гора виросла біля сусіднього будинку? Та це ж засипано снігом машину сусіда. А ось і він вийшов з лопатою і енергійно взявся звільняти свою машину від снігового полону.

От і почалася справжня зима. Вкрила білим покривалом міста, села, не забула і про мою рідну вулицю. Тепер все навкруги: і припорошені снігом багатоповерхові будинки, і дитячі майданчики, і дерева та кущі — усе підготовлено зимою до чудових свят, коли люди побажають одне одному всього найкращого, а мрії обов'язково здійсняться.

Твір 2.

Вечір напередодні Різдва видався дійсно святковим. Небо було якесь різнокольорове: на сході блакитне, на заході рожеве, на півдні воно мало сірий колір, а на півночі — фіолетовий. У височіні ледь намітився місяць. Чим нижче сідало сонце, тим синішим ставав сніг. На землю поступово опустилися сутінки, вулиця освітилася ліхтарями.

Вже коли зовсім стемніло, ми з братом вийшли прогулятись. Сніг рипів під ногами, бо був сильний мороз. У світлі ліхтарів сніг іскрився тисячами самоцвітів. Ми повільно йшли рідною вулицею. Світились вікна будинків, мешканці яких готувались до Різдва. Людей на вулиці не було, тільки ми з братом ішли, і урочисто була тиша. Казковими істотами здавались засніжені дерева. А може, ми потрапили в казку? Недарма кажуть, що Різдво — чарівне свято, різдвяної ночі будь-що може трапитись. А якщо зараз оживуть дерева, затанцюють ліхтарі, а сніжинки закружляють у повітрі, засиплють срібним пилом будинки? А раптом з'являться якісь дивні створіння і покажуть нам з братом казку? Та ні, тихо навкруги, зіроньки сяють на фіолетовому оксамиті неба, а серед них місяць красується.

Усе нібито як завжди на моїй вулиці, та в той самий час мене огортає ледь вловиме відчуття дива. Здається, щось чарівне наближається, і от уже вся вулиця наповнюється веселим галасом:

Колядники пробігають вулицею, вітають нас. І на якусь мить дерева здаються мені живими істотами, оживають ліхтарі, а сніг настільки яскраво виграває тисячами самоцвітів, що аж очам стає боляче.

На мою вулицю прийшло найчарівніше свято!