Головна про зиму Зимова ніч. І. Соколов-Микитов

Зимова ніч. І. Соколов-Микитов

Настала ніч у лісі.

По стовбурах товстих дерев постукує мороз, падає легкий сріблястий іній. У темному високому небі висипала сила-силенна яскравих зимових зірок. Тихо, ані шелесне в зимовому лісі та на заметених снігом лісових галявинах. Але і в морозяні зимові ночі триває життя в лісі. Ось хруснула і зломилась мерзла гілка — це пробіг попід деревами, м’яко підстрибуючи, заєць-біляк, щось ухнуло і жахно враз зареготало: то пугукнув пугач. Завили і вмовкли вовки. По діамантовій скатерті снігів, лишаючи мереживо слідів, пробігають легенькі лисиці, полюють на мишей тхорята, нечутко пролітають над сніговими намета­ми сови.

Немов казковий вартовий, усілося на голому сучку голосисте совеня. В нічній пітьмі лиш воно одно чує і бачить, як іде в зимовому лісі приховане від людей життя.