Головна про зиму Зимові Карпати

Зимові Карпати

Настануть зимові канікули, і нашу уяву полонять думки, як їх найкраще провести. Нам важко уявити кращий зимовий відпочинок, ніж у горах. Тут ви побачите царство снігу і морозу, смереки та сосни, які стоять сповиті білою пухкою тканиною, землю, яка безтурботно спочиває, вкрита ніжною ковдрою, фігури, які створив сніг та мороз.

Кожен знайде заняття для себе: і любителі активного відпочинку, і відчайдушні екстремали, і поціновувачі природи. Карпати пропонують туристам весь набір розваг узимку: катання на лижах, сноубордах, санчатах, захоплюючі піші прогулянки, полювання, численні екскурсії. Основна маса туристів, які приїздять у Карпати взимку, бажають прилучитися до свого улюбленого заняття — лижного спорту. І до їх послуг — такі найвідоміші українські лижні курорти: Славське, Буковель та Драгобрат.

Багато відпочивальників мріють просто насолодитися свіжістю зимового повітря у гірському лісі. У ньому приємно пахне смолою. Сосни та смереки стоять вільно — прямі, як колони. Стовбури їх знизу гладенькі, без сучків, і тільки ближче до верхівки видно бічні гілки, які утворюють крону. У сосни хвоя тримається на гілках два, рідше три роки, а потім опадає. Тому на кожній гілці два або три пагони останніх років укриті хвоєю, а інші оголені. Сосни і смереки потребують багато світла і не переносять затінення. Хвойний ліс сосон і смерек дезінфікує повітря. Ці дерева випаровують особливі леткі речовини — терпени, які знищують багатьох мікробів не тільки в лісі, але і в його околицях. Ось чому повітря в Карпатах таке чисте і легке.

Важко уявити собі відпочинок у зимових Карпатах без сходження на вершини. Це дуже цікаве, але й неймовірно небезпечне заняття. Знаю це зі свого власного досвіду. Одного разу, щойно я розпочав таке сходження, погода різко змінилася. Подув пронизливий вітер. Мої ноги, руки, обличчя почали зрадливо мерзнути. Раз по раз доводилось зупинятися, щоб розтирати й масажувати їх. Знявся сніг, вітер рвучко замітав його, видимість упала до кількох метрів. Мені пригадалось, як попереднього року наша група приблизно в таку ж погоду збилася з маршруту, тому я вирішив не випробовувати долю, а зупинитися на нічліг. Та зробити це виявилось непросто. Вітер раз у раз виривав намет із моїх рук, не даючи встановити його. Мусив шукати затишніше місце. Переночувавши, почувався бадьорим. Але, пустившись у дорогу, знову зробив помилку. Адже на гори упав ранковий туман, і я мало не заблукав. Дякувати Богу, трапилися три туристи, які й допомогли мені знайти шлях... Ішов пухнастий, лапатий сніг, який ніжно закутував великі й маленькі ялинки. І, сівши біля туристського вогнища, я раптом зрозумів: йдемо в похід для того, щоб подивитися красу місцевості, а не завдати собі нових випробувань. Я й так собі давно уже все довів...

(Олександр Воловець; 416 слів.)