Головна про зиму Зима. Костянтин Ушинський

Зима. Костянтин Ушинський

Зимою сонечко хоч і світить, але мало гріє. Воно не довго залишається на небі. Зимові дні набагато коротше літніх, а ночі довші. У Росії зими тривають довго і бувають іноді дуже холодні. Річки та озера замерзають так, що по льоду можна ходити і їздити. Земля покривається товстим шаром снігу. Сніг дуже корисний, тому що під ним і в сильні морози зберігаються непошкоджене насіння трав, квітів і хлібів. Без снігу насіння могло б вимерзнути .

Листя ще наприкінці осені опадає з дерев, і березовий або дубовий гай, тінистий влітку, до зими стає прозорим. На голому суччі замість листя звисають пластівці м'якого, білого снігу. Одні тільки ялини та сосни зелені й узимку. На них всю зиму залишаються зелені голки, або хвоїни. Дерева з хвоїнами замість листя називаються хвойними. Дерева, одягнені листям, - листяними.

Взимку набагато менше птахів в лісах і звірів на полях, а комахи зовсім зникають. Деякі з них гинуть, залишаючи яєчка, інші забираються глибоко в землю, як, наприклад, мурахи. Деякі комахи засинають на всю зиму і прокидаються тільки навесні, коли земля відтане. Багато птахів відлітають на зиму в теплі краї, іноді за тисячі верст. Ластівки, граки, дрозди, жайворонки, солов'ї покидають нас ще з осені. Дикі гуси, качки, лебеді ще з осені тягнуться по небу з півночі на південь довгими низками. Вони дуже добре відчувають, що чим південніше, тим тепліше, і шукають такі країни, де не буває зими. Таких птахів називають перелітними. Галки, ворони, сороки, тетерева, рябчики зимують з нами і тому називаються зимуючими. Залишаються також і горобці у своїх теплих гніздах; але і ті взимку стрибають не так весело, як влітку.

Звірі більшою частиною також ховаються на зиму в барлогу, нори і дупла дерев. Інші засинають на найхолоднішу пору, як, наприклад: їжак, ведмідь, байбак, бабак. Але білка не засинає, вона приберегла собі з осені гарний запас горіхів у дуплі дерева і гризе їх цілу зиму. Тварини, що засинають на зиму, називаються зимосплячими. Домашні тварини - коні, корови і вівці - загинули б взимку від голоду і холоду, якби людина не збудувала для них теплих хлівів та стаєнь і не приготувала сіна та вівса.

При настанні зими людина намагається влаштуватися по-зимовому. Вона вставляє подвійні рами у вікна, сильно топить печі, надягає теплий одяг, ховає колісні екіпажі до весни і висуває з сараю сани. Зимова дорога набагато легша літньої, і тому взимку по всіх дорогах тягнуться великі обози з різними важкими товарами. Поштова трійка весело біжить, гримаючи дзвіночком; навіть сільська шкапа - й та взимку додає кроку. Сани легко, зі скрипом, ковзають по снігу. Польові роботи припиняються ще восени. Але селяни без роботи не залишаються і взимку. Коли вони перемолотять хліб, то йдуть на заробітки: наймаються на фабрики або пускаються у візництво. Жінки взимку прядуть і тчуть. Ось чому селяни так весело поплескують рукавицями, коли перший сніг закриє купини і калюжі і ляже гладким первопутком. Хлопчаки теж раді першому снігу. Прийшла для них пора грати в сніжки, ліпити баб, кататися на санчатах і на ковзанах. Свічок у будинках і лучин в хатах горить взимку набагато більше, ніж влітку.

Весело взимку, особливо коли сонечко світить яскраво, на сніжних полях блищать мільйони іскор, а дерева ніби прибрані дорогим кришталем. Але весело взимку тільки тому, у кого є теплий дім і теплий одяг, хто в сильну холоднечу може сидіти вдома перед яскраво палаючим вогником печі і спокійно чекати ситної вечері і теплого ліжка. Але яке бідному, сивому старому, жебраку? Незважаючи на холоднечу, має він тягатися під вікнами і заради Христа випрошувати собі шматка хліба. На старому немає теплого кожуха, постоли його худі, сіряк весь в дірках; голос його тремтить від старості і холоду, очі сльозяться, руки і ноги трусяться. Не добре і хлопчикові, який веде сліпого старого; бідолаха перескакує з ноги на ногу, дме собі в закляклі пальці, а сильний холод вичавлює в нього сльози з очей. Пустіть їх обігрітися, нагодуйте і подайте їм що можете. Краще відмовитися від нової іграшки або яких-небудь солодощів і подати милостиню бідному.

Але не завжди ж взимку світлі дні: бувають і завірюхи. Коли підніметься хуртовина, то сильний вітер несе пластівці снігу і, свистячи і завиваючи, крутить його у повітрі. Іноді в заметіль нічого не видно, в десяти кроках не можна розрізнити людини, і немає нічого легше, як збитися з дороги в таку негоду. Не біда ще, якщо немає сильного морозу і мандрівник встигне забитися в замет снігу, - під снігом тепло. Але якщо хуртовина і мороз, тоді не складно й замерзнути. Як відрадно в таку погоду дістатися до села. Хоча його і занесло снігом, хоча хати в ньому чорні, але зате в них тепло. Добрий селянин радо зустрічає змерзлого, несподіваного гостя і пригощає його чим Бог послав. У нас нерідко взимку замерзають бідні люди або відморожують собі носи, вуха, руки і ноги. Найсильніші тріскучі морози бувають зазвичай посеред зими, близько Хрещення, тому їх і називають водохресними. Великі морози тріскучими називають тому, що від них іноді лопаються і тріщать колоди в стінах будинків. В такий холод, кажуть, навіть птахи замерзають у повітрі і падають на землю. Зиму, в якій багато буває сильних морозів, селяни звуть лютою, тобто дуже злою.