Головна про зиму Зимові оповідання. Г.Скребицький

Зимові оповідання. Г.Скребицький

Перший сніг

Гола земля промерзла, а зима все ще не наступала. Але ось потепліло, і до вечора пішов сніг. Великі волохаті сніжинки закружляли в повітрі. З кожною хвилиною їх ставало більше, і нарешті сніг повалив пластівцями ...

Я накинув на плечі кожушок і вийшов на ґанок ...Повітря було чисте, свіже. У ньому якось особливо приємно пахло молодим, щойно випавшим снігом ... Навколо було зовсім тихо ... Я стояв і стежив за тим, як з вечірнього неба сипав і сипав на землю білий пух зими ...

Як білочка зимує

Білці взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закрутить завірюха-негода - білка мерщій до свого гнізда поспішає. Гніздо у білки як у птаха влаштовано: з гілочок, з сучків. Та як зроблене спритно - ніби велика куля, кругле, а збоку лазівка!

Всередині гніздо сухою м'якою підстилкою вистелене: затишно в ньому, тепло. Забереться білочка в гніздо, а щоб холодний вітер не задував, ще лазівку підстилкою закриє. Потім згорнеться клубочком, пухнастим хвостиком прикриється і спить.

А зовні крижаний вітер так і виє, так і несе дрібний колючий сніг. Вщухне негода, білочка з гнізда вилізе, струснеться й поскаче з дерева на дерево - їжу собі здобувати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб розшукає, який сама влітку на гілці залишила.

Спритно скаче звірятко. Хвіст у нього пухнастий, довгий. Перестрибне з однієї гілки на іншу, візьме в передні лапки ялинову шишку і почне її обгризати, вибирати смачне насіння. Але головна їжа в білки ще з осені в комірці запасена - в дуплі старого дерева. Там у неї і жолуді, і горіхи є - на всю зиму запасів вистачить.

Дятел

Добре в лісі, коли щойно випаде перший сніг. Все кругом: і земля, і гілки кущів, дерев - усе біле, пухнасте.

Йшов я якось по лісу в цю пору. Повітря було дивно чисте. Іду, прислухаюся, кожен звук далеко чутно. Ось застукав десь попереду мене дятел. Я пішов обережніше, щоб не злякати птаха. Нехай собі годується.

Вийшов на старе згарище. Засохлі дерева всюди стирчать.

Бачу, на одному з них дятел прилаштувався. Який же він ошатний! Голівка і спинка чорні, на потилиці яскраво-червона пляма, а на чорних крилах білі цятки і смужки. Весь строкатий, тому його строкатим дятлом і прозвали.

Сів дятел прямо на стовбур, зачепився за нього гострими кігтиками, сперся на жорсткий хвіст і давай бити по трухлявому стовбуру дерева своїм міцним дзьобом.

Недарма старається, значить, відшукав у гнилій деревині личинку або жука, які дерева точать, ліс псують. Роздовбає дятел дерево, дістане шкідника і з'їсть.

Подивився я та й подумав: чи не даремно дятла лісовим доктором називають, адже він хворі дерева лікує, обстукує, обслуховує, а потім шкідників з-під кори дістає.

Взимку на фермі

На фермі взимку чимало справ. Трохи тільки замерехтить світанок, вже чуються квапливі кроки. Люди поспішають на роботу: хто на молочну ферму, хто в ремонтну майстерню.

Ось відкрилися ворота ферми. Звідти так і війнуло теплом. Замукали корови, чекають, що їх будуть зараз чистити, годувати.

А годувати їх треба не тільки так, щоб вони були ситі, їм потрібно давати такий корм, від якого у корів буде більше молока. Відмінний корм - силос. Готується він із стебел і листя різних рослин. Цей корм заготовляють ще влітку і восени. А настане зима, не можна буде коровам піти на луг, пощипати соковиту траву, тут-то і дають їм цю ситну страву.

І в майстернях люди теж не дрімають. Стукають молотки, скрипить на морозі залізо. Слюсарі, трактористи, комбайнери ремонтують машини, готують їх до весни. Адже у хороших господарів все має бути готове заздалегідь.

Чимало справ і в овочесховищах, і в зерносховищах. Треба вчасно перевірити, щоб зерно не відвологло, щоб овочі не підгнили, не зіпсувалися; скрізь потрібен пильне хазяйське око.

 

 

На лісовій галявині. Зима.

Зима. Лісова галявина вкрита білим пухнастим снігом. Тепер на ній тихо й порожньо, не те що влітку. Здається - взимку на галявинці ніхто й не живе. Але це тільки так здається.

Біля куща з-під снігу стирчить старий, трухлявий пень. Це не просто пень, а справжній терем-теремок. Чимало в ньому затишних зимових квартир для різних лісових мешканців.

Під корою заховалися від холоду дрібні комашки, і тут же влаштувався зимувати втомлений жук-дроворуб. А в норі між корінням, згорнувшись у туге кільце, вляглася моторна ящірка. Всі забралися в старий пень, кожен зайняв у ньому крихітну спальню, та й заснув у ней на всю довгу зиму.

...На самому краю галявинки, в канаві, під опалим листям, під снігом, ніби під товстою ковдрою, сплять жаби. Сплять і не знають, що тут же, неподалік, під купою хмизу, згорнувшись в клубок, заснув їх найлютіший ворог - їжачок.

Тихо й порожньо взимку на лісовій галявині. Тільки зрідка пролетить над нею зграйка щиглів або синиць або дятел, сівши на дереві, почне вибивати дзьобом з шишки смачне насіння.

А інший раз вискочить на галявину білий пухнастий заєць. Вискочить, стане стовпчиком, послухає, чи все спокійно навколо, подивиться, та й далі в ліс побіжить. 1952р.