Головна про весну Весна на озері

Весна на озері

Зеленава вода спалахнула тисячами золотих іскринок в ту мить, коли сонце вийшло в зеніт і над озером враз щезла тінь від довкружних дерев віковічного лісу, що завмер навколо. Сонячне світло залило срібну гладінь озера, вже прямими своїми променями пробиваючи товщу води аж до дна, до глибин, до сонних ще від зимової сплячки донних вод, того завмерлого на зиму життя, яке з весною завирувало по всій поліській пущі — в озерах і лісах, в болотах і ставках, у верховіттях дерев і в підземних печерах, у найгустіших нетрях старого лісу.

Сьогодні був саме той день. Саме в такі дні, як сьогодні, набирала весна того розмаху і сили, коли за нею вже відчувалося тепло, а потім і гаряче літо. У такий день, здавалося, можна почути, як росте трава, як наливається соком молоденьке листя на деревах і як вибу­ хають різнокольоровою райдугою в пробудженій пущі лісові квіти. Кожного року, коли воду озера врешті починає зігрівати отой най­потужніший промінь, який, розскочившись у глибинах безліччю сонячних зайчиків, засвічує світло весни і на дні озера, прокидається до життя підводне царство озерної царівни. Вона давно чекала цього знаку сонця, саме цього променя, ще відтоді, як зійшла з озера крига і забовваніли на деревах перші бруньки. Царівна вийшла з води, закутана у довгі свої коси. Вона обходила береги озера, роз­кидаючи теплий мул з озерного дна, у такий спосіб пробуджуючи до життя поснулі кущі й дерева, трави і верболози, усю прибереж­ну рослинність. Все було як завжди, все було гаразд — наставала весна (За Ю. Покальчуком).