Головна про весну Крилата весна

Крилата весна

Над селом, над полями та горами розмахувала своїми розкішними крилами весна. Перелітала із садка в садок, із загороди В загороду, з нивки на нивку, присідала на луги, на ліси, на очерети. Жайвори піднімалися високо-високо, під білі пелехаті хмари, і в сяйві сонячних променів дарували свої акорди на по-честь-шану весні. Солов'ї розсипали свої дзвони при сяйві місяця на тлі кучерявих кущів ліщини. Ліси навколо села вигойдували своїми розлогими кронами, укриваючи весну на добру нічку ясно-зеленими перинами. Коронки квіток підносили весні старанно зібрані протягом ночі перлисті краплі роси, щоб вона освіжила своє оксамитове обличчя, згодом випудрювали її пилком, щедро даруючи пахощі.

Людина як володар природи залишилася збоку. Що було в селі живе, зрання висипало на поля. Хоч праця важка, мозолиста, та ніхто не почував утоми, ніхто не нарікав, тільки благословляв добру пору весни, яка дає таку велику й величну змогу покласти в плодоносне лоно землиці насіння майбутнього врожаю.

Особливо людно зараз у тому кутку, який над селом відділений залісненими горами. Тут сіють жито й овес, садять картоплю та квасолю в міжряддя.

169 слів За Ю. Станинцем