Головна про весну Квіти і пісні. О. Копиленко

Квіти і пісні. О. Копиленко

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колихає, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста.

Вже озимина зросла мало не по коліна. Ярові хліба, мов той зелений шовк, прослалися перед очима.

Спинимось тут на узліссі і послухаємо пташиних пісень. Кожна пташка славить травень, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але, напевне, пташці здається, що вона співає найкраще. Жовта з чорними плямами іволга кричить, мов кішка. Такий уже в неї верескливий голос, у цієї красуні. Зате далеко чути. Не всім же бути солов’ями! Деркач дере одноманітно на ближніх луках. Майже цілу добу не вгаває він.

Вже позліталися всі пташки, і, доки не вивелись пташенята і не почалися родинні турботи, чоловіки розважають своїх жінок піснями. А самички зачаїлись і тихо, вдоволено сидять на гніздах, висиджують малят.

Узлісся, луки, болото аж гудуть від радісних пісень!