Головна про весну Весна - свято природи. М. Яцепко

Весна - свято природи. М. Яцепко

 

Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. У густих верболозах поміж плакучих верб, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти, удень і вночі не втихають закохані соловейки. Мирно воркують лагідні горлиці, тривож-но голосять одинокі зозулі. На тоненькій галузці крислатого осокора легенько гойдається округла ремезова колисочка.

Із-за темно-зелених стіжків гордовитого рогозу тихо випливає щаслива качина сімейка. Неповороткий сазан виринув з обжитої ями і вимальовує широкі кола на воді. Метушаться легкокрилі берегові ластівки. З-під похилого куща розлогої шелюги випурхнула блакитна пташка, плавно торкнулася водяного дзеркала -і вже в її довгому дзьобі тріпочеться срібляста верховодка.

У тінистому вільшанику, у вінку крислато-ажурної папороті, яскраво-жовтим букетом пишається болотяне верболіззя. Пишні левади пропахли медовим ароматом. Барвляться на них у веселому танку білі, салатові й голубенькі метелики, з досвітку й до смеркання заклопотано гудуть огрядні джмелі й трудівниці бджоли. Кому не хочеться поласувати духмяним медом з розмаїтого левадного травопілля!

Не скласти ціни скарбам, щедро розсипаним на річкових левадах!