Головна про весну Весна іде. О.Копиленко

Весна іде. О.Копиленко

Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони, волохаті, неначе брудні, нависають над землею, а ми поглядаємо на небо, питаємо:

— Коли ж ти, сонечку любе, розтопиш весь сніг і сріблясті ручайки поли­нуть у річку, в яри?

Та ось повертаєшся зі школи і мружиш очі від яскравого світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно, ласкаво доторкається до обличчя.

Це ж березень місяць прийшов — перший місяць весни. А чи ж розвісили ви шпаківні? Десь уже мчать до нас з далеких країв заклопотані, веселі шпаки, їм треба хатину, щоб вивести своїх діток. Спочатку з’являться самці, а через кілька днів і їхні подруги — самочки. Так само прилітають по черзі й жайворон­ки та зяблики. Теж наші перші весняні гості. Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах, зяблики — в лісах, гайках, парках, садах. Незабаром ми почуємо їх гучні, веселі весняні пісні. А які чисті голоси в пташок. На ще вогких пагорбках, на схилах зацвіли наші перші весняні 
квіти — мати-й-мачуха. В неї квітки яскраво-жовті, ніби краплини вранішнього сонця. З-під торішнього листя соромливо виставив свою фіолетову квітку волохатий сон. Щоб не боятися нічного холоду, сон надів на себе цю пухнасту шубку.

Погляньте, муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка, але вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю. Це вона чепуриться.

Та по-справжньому сонце почне оживляти все після 21 березня, коли день дорівняється ночі. А далі дні почнуть збільшуватись, а ночі коротшати. Йде справжня весна, щоб враз перемогти зиму.

 

***

На вогких пагорках, на схилах зацвіли наші перші весняні квіти – мати-мачуха. У неї квіти яскраво-жовті, ніби краплини вранішнього сонця.

З-під торішнього листя соромливо виставив свою фіолетову квітку сон. Щоб не боятися нічного холоду, сон надів на себе пухнасту шубку.

Муха вже гріється на сонечку, ще млява, неповоротка. Вона вже пряде лапками, гладить ними себе по черевцю. Це вже справжня весна.

(За О.Копиленком)