Головна вірші про осінь Жовтень. А. Костецький

Жовтень. А. Костецький

Стоять осики на узліссі,

тремтливі, голі та сумні,

бо на зволоженій землі

поволі тліє їхнє листя.

З туману скирта жовтобока

у небо нишком погляда,

і на чоло її сіда

сонлива хмара сіроока.

А в лісі в їжаків на спинах

під цокіт білочок рудих

останні запашні гриби

пливуть у шелесті осіннім.