Головна вірші про осінь По гриби. Наталя Забіла

По гриби. Наталя Забіла

1.
Така хороша осінь!
Такий веселий ліс!
Зелені віти сосон
Мереживом сплелись.

Осики та берізки
Неначе золоті.
Тремтять росинки-бризки
На кожному листі.

— Малята! Добрий ранок!
Ми зараз в ліс підем,
Сьогодні на сніданок
Грибочків наберем.

2.
Під жовтою осикою,
Блискучі та слизькі,
Родиною великою
Розсілись маслюки.

А там, де починається
Зелений ялинник,
Сидить собі й пишається
Хороший боровик.

І поруч з печеричками
Розсілися рядком,
Мов братики з сестричками,
Піддубки під дубком.

А ось пеньок з опеньками!
А он іще грибок!
Малята повні жменьки їх
Кладуть у козубок.

3.
— А ти чого, Маївочко,
Така весела йдеш?
Повнісіньку кошів очку,
Напевно, нам несеш?

— Та ні! Один у кошику —
Зате який же гриб!
Такого ви хорошого
Ніколи не знайшли б.

Така велика шапочка,
А ніжка — як пеньок!
Червоний, в білі крапочки, —
Невиданий грибок!

На галяві під кущиком
Він у травиці ріс,
З голівкою блискучою,
Найкращий на весь ліс!

Тут збіглися ми з бору всі!
— Ой дівчинко мала!
Ти ж погань-мухоморище
Під кущиком знайшла!

Зламай його на кришечки,
Покинь його мерщій,
А ці ось сироїжечки
Збирай у кошик свій!