Головна вірші про осінь Осінь. Яків Щоголів

Осінь. Яків Щоголів


Висне небо синє,
синє, та не те;
світить, та не гріє
сонце золоте.
Оголилось поле
од серпа й коси;
ніде приліпитись
крапельці роси.
Темная діброва
стихла і мовчить;
листя пожовтіле
з дерева летить.
Хоч би де замріла
квіточка одна;
тільки й червоніє
що горобина.
Здалека під небом,
в вирій летючи,
голосно курличуть
журавлів ключі.