Головна про осінь Осінній мотив

Осінній мотив

Сиплеться й сиплеться осіннє листя. Недавно тріпотіло над головою, а тепер голосно шелестить, потривожене кроками. Уважно слухаю його мудру мову про скороминущість життя і зовсім не поспішаю згрібати в терпке вогнище: хай ще погріє землю щирим золотом, бо воно навіть на землі залишається величним.

Зачарований жовто-зеленим світом, іду під синім-синім небом і тихо переймаюся його світлою покорою. Літо вже не квапить мене роботами: усе попорано, урожай зібрано, тому я спокійно озираю світ і придивляюся, як прощаються з теплом дерева.

У тяжкій тузі зчорніло листя на груші, поіржавіло яблуневе. Слива, ніби з ляку, скинула своє ще зеленим, цнотливо шарієть-ся черешня, готуючись до зимового сну. Щосили жаріють калинові кетяги, намагаються зігріти холодні ранки, та дні вистигають усе дужче й дужче.

Та найбільше в осені жовтизни! її стільки скрізь, що від неї ясніє навіть похмура днина. То листя золотиться дякою до життя, до сонця і численними дукатами лягає на землю.

Обережно ступаю по шерхкій гамі осінніх кольорів, наче по своїх літах, і серцю хочеться знати, яким кольором воно колись упаде до цієї рідної землі.

170 слів За В. Думанським