Головна про осінь Золоті кучугури

Золоті кучугури

Золоті кучугури

Женя вийшла на ганок школи, глянула вздовж вулиці і стиха охнула. Ви тільки подивіться, який сьогодні день, яка погода надворі. Жовтень прийшов у місто! Суха, янтарна пора падолисту! Ані найменшого вітру, ні подиху. Лагідне сонце і все навкруги наче золоте: і повітря, і дерева, і дахи будинків, і тротуари. У парку осінній парад дерев. Каштани, берези, клени одяглись у найрозкішніше вбрання і щедро кидали позолоту на асфальт. Місто, здавалося Жені, з головою тонуло в пожовклому листі. Машини щодня вивозили цю покірну позолоть за місто, а під вечір знову вкривала асфальт свіжа розкішна постіль. І в ній товклися, кублилися, качалися очманілі від свободи дітлахи.

У ці теплі воскові дні, пронизані сонцем, обличчя людей світилися лагідним сяйвом осені. У парках бродили зачаровані фотографи, ловили об’єктивом верхівки тополь, коли ті хапали шматочки прозорого неба, вибирали кадр для запізнілого жучка-сонечка на розімлілому стеблі чубатої айстри чи напіврозлущеного каштана, якому пощастило втриматися на гілці і грайливо підморгнути розкиданим по землі родичам.

На першій же алейці Женя зупинилася. Мамочко! Листя – по самі коліна. Дівчина підсмикнула рюкзачок і пішла, збиваючи ногами шамкотливий вихор. З іншого кінця скверу чулися крики, сміх, вигуки. Гляньте, та це ж їхній клас розважається! Хлопці гасали підскоком і падали сторчма у кленові купи. Дівчата набивали сумки листям і хвалилися одна перед одною тим добром.

Із хлопчачого боку особливий рух. Там іде баталія. Спочатку каштанами, далі розгорілася рукопашна сутичка, і важко було розібрати, хто кого боре. З кучугур листя виглядали то чиїсь п’яти, то голова, то голова і п’яти разом.

Проскочити мимо непоміченою на дівчачий бік Жені не вдасться. Тут же помітять, відведуть роль шпигуна і вдарять такою каштановою шрапнеллю, що й ноги не порятують.

Усе зупинилося раптово. Перед очима гравців робилося щось непевне. У великій кучугурі відбувався незрозумілий рух. Листя дибилося, шаруділо, вихрилося.

-      Кіт! Їжак! Лисиця! – вигукували воїни навперебій і кинулися за незрозумілим клубком.

 

За В. Близнецем