Головна про осінь Галявинка в лісі. М. Пришвін

Галявинка в лісі. М. Пришвін

Берізки останнє своє золото зсипають на ялини й на поснулі мурашники. Я йду лісовою стежкою, і осінній лист стає мені як море, а галявинка в лісі — як острів. На цьому острові стоять близенько одна до одної кілька ялин, під ними я сів спочити. У цих ялин, виявляється, все життя вгорі. Там у багатстві шишок господарює білка, птахи шишкарі і, мабуть, ще багато невідомих мені істот. Унизу ж, під ялинами, похмуро, чорно, і тільки бачиш, як летить лушпиння: бо білки й шишкарі лущать ялинові шишки й добувають собі з них смачне насін­нячко. З такої насінини виросла колись і ця висока ялина, під якою я зараз сиджу.

Цю насінину заніс колись вітер, і вона впала під березою між її оголеним корінням. Ялиночка почала рости, а береза прикривала її від палючого сонця і морозів. Тепер ця ялинка обігнала березу й стоїть поряд з нею, верхівка до верхівки, переплівшись корінням.

Тихо я сиджу під ялинкою посеред лісової галявини. Чую, як шепочуться, падаючи, осінні листочки.

Цей шелест опадаючого листя будить зайців, що сплять під деревами, вони встають і йдуть кудись із лісу.