Головна про літо Золотий дощ

Золотий дощ

Сіявся дрібненький літній дощ.

Тетянка сиділа на ґанку, чекала, поки дощ перестане, а він не вщухав.

Вийшов тато, поглянув на струмочки, що дзюркотіли по стежині. Він сказав, що кожна дощова краплина — то майбутнє зернятко в колоску. Корінчики рослин нап’ються життєдайної воло­ги і дадуть щедрий урожай.

Сьогодні тато везе Тетянку в поле.

Очам відкривається жнивний лан, на ньому працює кілька комбайнів. Із кабіни, що, здається, пливе аж під хмарами, їх вітає комбайнер. До комбайна підрулює вантажівка. Із рукава, що звисає з ком­байна, сиплеться зерно. Ллється струменем, розсипається бризками. Сусідський Іванко розгортає зерно дерев’яною лопатою. Здається, він купається в золотому дощі. (100 сл.)

(За В. Чухлібом)