Головна про літо Чому липень липнем назвали

Чому липень липнем назвали

Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на ку­щах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Все було так, як повинно бути в міся­ці липні.

Ото тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве-преяскраве, небо чисте, безхмарне, а ли­пень хмурився. «І чого мене так назвали? — думав він. — Незрозумі­ло. Всі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе, травень — трави жене, жовтень — лист фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може, спитати кого-небудь? ». Побачив пташку й питається:

— Скажи, будь ласка, як тебе звуть-величають?

Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьо­бом — і немає мухи.

— Мухоловка, — здогадався липень.

Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струн­ка, шапинка темно-брунатна.

«Цікаво, — думає липень, — може, його теж непра­вильно назвали, дай-но спитаю». Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

— Підберезник, — здогадався липень.

Дивиться він: у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив — чорни­ця визріває.

— Усіх, усіх як треба звуть, — зітхає липень, — тіль­ки чому мене липнем назвали?

— Липнеш до всіх, от і назвали, — пробурчав старез­ний пеньок, що куняв собі на осонні.

— Он воно що, — обурився липень, — липну до всіх... — І стало йому гірко, тяжко від такої несправед­ливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то ли­па цвіте...

— Липа цвіте? Так, справді, липа цвіте... От воно що, — зрадів липень, — тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте.  (За І. Прокопенко)