√оловна про л≥то “в≥р про л≥то

¬л≥тку на озер≥

÷ього л≥та € з родичами њздив на озеро ѕром≥нь. ћи провели там вих≥дн≥. ÷е озеро не дуже велике, кругле. ¬ода в ньому дуже чиста, прозора. ѕромен≥ л≥тнього сонц€ пронизують њњ наскр≥зь, ≥ в багатьох м≥сц€х видно дно. ј ще промен≥ сонц€ в≥дбиваютьс€ у вод≥, коли немаЇ в≥тру. ћоже, тому озеро так ≥ назвали.

я щодн€ купавс€ в озер≥ по к≥лька раз≥в. ¬ода була холодна, але не дуже, так що не доводилос€ в≥д холоду вискакувати з води. —ильних теч≥й там теж не ви€вилос€. я познайомивс€ на озер≥ з дорослими хлопц€ми, €к≥ це озеро перепливали вздовж ≥ впоперек. јле сам € не наваживс€ цього робити, бо ще не дуже добре плаваю. ƒумаю, €кщо наступного л≥та ми знову прињдемо туди на в≥дпочинок, € вже обов'€зково озеро перепливу. «а р≥к € зм≥цн≥ю та наберус€ сил.

ћи рибалили в озер≥, а ще каталис€ на весловому човн≥. ћоторними човнами там краще не Ђган€тиї, аж надто озеро тихе та чисте. “а й маленьке воно дл€ Ђмоторокї.

ќзеро ѕром≥нь оточене зеленню. ѕо його берегах висаджений л≥с: берези, дуби, клени, €сени та ≥нш≥ дерева.

Ћ≥тн≥й ранок

¬л≥тку день починаЇтьс€ рано. ≤ вл≥тку зовс≥м неважко рано прокидатис€, щоб милуватис€ св≥танком. —початку небо б≥л≥Ї, пот≥м на ньому розгор€Їтьс€ червона смуга, починають цв≥р≥нькати птахи у лист≥ дерев. Ќебо на св≥танку ще бл≥де, ще не таке блакитне, €к вдень. ѕот≥м з-за обр≥ю визираЇ та повол≥ виповзаЇ велике червоне сонце. ¬оно швидко п≥д≥ймаЇтьс€ уверх. „им вище воно п≥д≥ймаЇтьс€, тим вище стаЇ у розм≥рах. ј небо блакитн≥Ї на очах, стаЇ €скрав≥шим, сон€чн≥ пром≥н≥ прогр≥вають його.

—таЇ св≥тло, €к вдень, але по-≥ншому. –анкове пов≥тр€ прозоре, чисте та св≥же. Ћюди та машини ще не встигли зд≥йн€ти пил. Ќа вулиц≥ прохолодно, немаЇ ще полуденноњ л≥тньоњ спеки та задухи. якщо такоњ пори вийти на вулицю, то можна з незвички змерзнути, але пот≥м швидко з≥гр≥Їшс€ та отримаЇш зар€д бадьорост≥.

“ихо л≥тнього ранку. ўе не п≥дн€вс€ в≥тер, зелене лист€ не шарудить. я люблю л≥тн≥й ранок за те, що це €краз час кан≥кул. якось вдаЇтьс€ досхочу в≥д≥спатис€ ≥ водночас прокинутис€ рано. ўе в л≥жку в≥дкриваЇш одне око та дивишс€, примружившись, у в≥кно. ј в≥кно залите сон€чним св≥тлом, там видно шматочки неба та зеленого лист€чка дерев. –ад≥Їш, що погода гарна, по-справжньому л≥тн€. ѕо ст≥нах б≥гають сон€чн≥ зайчики. «ненацька пом≥чаЇш њх та посм≥хаЇшс€. ¬≥дразу стаЇ добре на душ≥.

—онце п≥д≥ймаЇтьс€ все вище. ¬оно починаЇ прип≥кати. Ћегк≥сть св≥жого л≥тнього ранку поступово переходить у л≥тню спеку.

Ћ≥тн€ н≥ч

“епла та тиха н≥ч опустилас€ на украњнське село. ƒогор≥ло та с≥ло сонце на заход≥, червон≥ смужки поступово порожев≥ли та згасли. ’оч вдень дув в≥тер та хмари ходили небом, ввечер≥ в≥тер став тих≥ше. ј пот≥м в≥н ≥ зовс≥м л≥г спати. ј небо очистилос€ в≥д хмар, стало €сне-€сне, темно-синЇ. ƒе-не-де у темр€в≥ можна розглед≥ти на неб≥ сл≥ди б≥лих хмаринок.

—ин≥ сут≥нки ставали густ≥шими, ховали в соб≥ обриси ст≥н, дах≥в, господарчих споруд. “≥льки-от чорн≥, наче вир≥зьблен≥, ф≥гури дерев було видно на меж≥ город≥в, на б≥льш-менш в≥дкрит≥й м≥сцин≥. јле скоро темр€ва спустилас€ зовс≥м, обриси дерев зникли.

«асв≥тилис€ у с≥льських будинках велик≥ сучасн≥ в≥кна, засв≥тилис€ маленьк≥ в≥конечка старих хат, а також електричн≥ л≥хтар≥ на стовпах, на вулиц≥. ≤нколи чињсь собака в сел≥ загавкаЇ Ц несе н≥чну вартову службу, вистежуЇ чужих. ј он хтось ще палить у двор≥ невеличке багатт€, розган€ючи темр€ву. ћабуть, позбуваЇтьс€ €когось мотлоху або готуЇ шашлик.

ћи вийшли за околицю, на берег маленькоњ р≥чки, що ховаЇтьс€ у комишах. “ут було тихо, т≥льки звуки природи, житт€ долинали з води. « приходом ноч≥ засп≥вали жаби по берегах, заговорили цв≥ркуни. ƒесь у л≥сопосадц≥ на деревах перекликаютьс€ дв≥ сови, що ввечер≥ прокинулис€ та вийшли Ђмишкуватиї. ћабуть, вони знайом≥, € так думаю.

ј над головою н≥ч розгорнула скатертину зор€ного неба. “ут, над селом, небо чисте, без м≥ського диму. яскрав≥ зор≥ та суз≥рТ€ картою прол€гли над головою. ѕогожоњ л≥тньоњ ноч≥ ними можна милуватис€ безк≥нечно, лежачи у трав≥ за околицею або сид€чи на н≥й.  омар≥ т≥льки зањдають, €кщо добре не намазатис€ засобом в≥д них.  омар≥ Ц це така соб≥ ложка дьогтю у медовому царств≥ л≥тньоњ ноч≥.

Ћ≥то Ц найкраща пора року

Ќайтепл≥ша та найблагодатн≥ша пора року - це, звичайно ж, л≥то. ¬л≥тку вс€ природа живе на повну силу. «елен≥ють дерева, на них зр≥ють соковит≥ плоди. ÷в≥туть кв≥ти на клумбах, у пол€х та на луках. “варини та птахи труд€тьс€, добуваючи њжу. ¬они €краз вл≥тку вигодовують своњх дитинчат. Ќ≥хто не впадаЇ у спл€чку, вс≥ живуть повним житт€м.

ƒл€ людини л≥тн≥ днини теж благословенн≥. ѓй не потр≥бно теплого од€гу, не треба опалювати квартиру. ЌемаЇ вл≥тку мороз≥в, немаЇ ожеледиц≥. Ќ≥що не заважаЇ людин≥ рухатис€, ходити, б≥гати, подорожувати.

“еплого л≥тнього дн€ св≥тить €сне сонечко у блакитному неб≥. Ќавколо усе вбране у зелене, все здаЇтьс€ ошатним. ѕтахи подають своњ голоси, сп≥вають. —пробуй-но почути такий концерт узимку!

ќсобливо гарн≥ л≥тн≥ вечори, коли денна спека спадаЇ. ” галасливих м≥стах цього часу припадаЇ пилюка, €ку п≥дн≥маЇ транспорт. ѕо небу розливаютьс€ червон≥ промен≥ заходу, але сонце ще осв≥тлюЇ землю золотистим св≥тлом. Ќавколо стаЇ спок≥йно та мирно.

Ћ≥то у бабус≥ в сел≥

ўороку € њжджу на л≥тн≥ кан≥кули до бабус≥. ¬загал≥-то, не т≥льки до бабус≥, а й до д≥дус€ теж. ¬они живуть в сел≥. ” цьому роц≥ € теж њздив туди та пров≥в там б≥льше м≥с€ц€.

” сел≥ добре в≥дпочивати, бо там природа. «а селом знаход€тьс€ лани, а дал≥ л≥с. ћи пост≥йно ходили туди: по суниц≥ чи просто прогул€тис€. ўе бабус€ збирала л≥карськ≥ трави, а € з собакою ∆уком ходив з нею за компан≥ю.

” двор≥ теж живуть р≥зн≥ тварини: к≥т “ишка, кури, гуси, качки, порос€ без ≥мен≥ та коза ћар'€. ™ ще собаки: ∆ук ≥ ѕолкан. ѕолкан - велика в≥вчарка. ¬≥н весь час сидить на ланцюгу. ј от з ∆уком можна ходити гул€ти.

ўе, коли € в сел≥, € люблю гратис€ у садку. “ам прохолодно та чар≥вно, €к у справжньому л≥с≥.

” сел≥ у мене Ї друз≥. ÷е с≥льськ≥ д≥ти: ¬≥т€, јртем та  атрус€. ўе € дружу з Ќастею та ƒ≥мою, €к≥ теж прињжджають до своњх бабусь на л≥то.

÷ього року в нас було багато пригод. ќдного разу ми знайшли воронен€, €ке випало з гн≥зда. ћи в≥днесли його до јртема додому. ѕот≥м ми вс≥ разом ходили та ловили в пол≥ €щ≥рок, бо ворони ними харчуютьс€. ¬оронен€ вижило та живе тепер у јртема в сарањ. јртем розпов≥даЇ мен≥ про нього, коли ми листуЇмос€ в ≤нтернет≥.

ћ≥й л≥тн≥й в≥дпочинок

Ћ≥то Ц це час, €кий навмисне придуманий дл€ в≥дпочинку. я так вважаю. ¬л≥тку можна в≥дпочивати на природ≥: на мор≥, на берез≥ р≥чки, озера, в л≥с≥, в парку або на гал€вин≥. ј можна в≥дпочивати просто у своЇму двор≥, на дач≥,у затишному куточку. ¬л≥тку добре: навколо зелено, кв≥ти. ¬ечори тепл≥, св≥тл≥, темн≥Ї п≥зно.

÷ього л≥та € в≥дпочивав на природ≥. ћи з батьками вињжджали на берег ƒн≥пра та жили там у будиночку на баз≥ в≥дпочинку. ѕоруч р≥с сосновий б≥р з високими, золотистими соснами. “ам добре було гул€ти в сон€чн≥ дн≥.

“ато з ≥ншими рибалками ловив у р≥ц≥ рибу на р≥зн≥ вудки. ¬≥н вставав дуже рано, ще т≥льки займалас€ зор€ на неб≥. ¬≥н будив мене, € сам його просив це робити, тому що хот≥в з ним на риболовлю. ¬ранц≥ вода у ƒн≥пр≥ була тиха. ¬она блищала, €к дзеркало. ћи ловили рибу, але небагато, бо це була б≥льше спортивна риболовл€, н≥ж добуванн€ риби. ”день € в≥дсипавс€ п≥сл€ риболовл≥, а пот≥м виходив гул€ти. ”вечер≥ € ще допомагав татов≥ та мам≥ смажити шашлики на вогнищ≥.

ўе ми часто брали човен на баз≥ та каталис€ по озеру. я навчивс€ гребти дерев'€ними веслами! ” мене виходить не г≥рше, н≥ж у мами. ћи брали в човен своњх знайомих, т≥тку, €ка в≥дпочивала в сус≥дньому будиночку, њњ доньку Ћ≥зу.

“ой час л≥тн≥х кан≥кул, що € не проводив на природ≥, € пров≥в у м≥ст≥, у себе вдома. я грав у комп'ютерн≥ ≥гри, читав книжки та журнали, њздив на пл€ж, сп≥лкувавс€ з друз€ми. ћен≥ сподобавс€ м≥й л≥тн≥й в≥дпочинок.

Ќаповторна л≥тн€ краса

Ћ≥то - це пора року, €ке радуЇ своњми барвами, р≥зноман≥тними кв≥тами. Ћ≥то Ц кольоровий сезон! Ќайб≥льше, звичайно, в л≥тн≥й пор≥ зеленоњ фарби. “рава зелена, лист€ на деревах ≥ кущах теж зелен≥!

јле не одн≥Їњ зеленню €скраво л≥то. Ќебо в л≥тню пору - €скраво-блакитне. —в≥танок - н≥жно-червоний. «ах≥д переливаЇтьс€ багатьма в≥дт≥нками: червоним, рожевим, бузковим. јле в л≥тню грозу небо показуЇтьс€ зовс≥м в ≥ншому вигл€д≥! Ќаповзають сиз≥ хмари, наливаютьс€ чорнотою, а блискуч≥ блискавки прор≥зають прост≥р.

Ѕезл≥ч фарб дарують л≥ту кв≥ти. „ервон≥ тро€нди, б≥л≥ ромашки з жовтою серединкою, помаранчев≥ садов≥ л≥л≥њ, блакитн≥ братки, ф≥олетов≥ дзв≥ночки, пурпурн≥ мальви. —тор≥нки не вистачить, щоб перерахувати вс≥ чудов≥ л≥тн≥ кв≥ти! ј ≥з зелен≥ визирають ще стигл≥ ≥ плоди, овоч≥ та фрукти. ÷е €скрав≥ абрикоси, смугаст≥ кавуни, €скраво-червон≥ пом≥дори, жовтуват≥ груш≥, червонощок≥ €блука! ¬с≥ вони Ц дари природи.

Ћ≥то - барвиста пора, ≥ нав≥ть не тому, що вл≥тку можна бачити навколо безл≥ч р≥зноман≥тних кв≥т≥в. ѕросто л≥то щедре та р≥зне саме по соб≥. ” нього багато р≥зних стор≥н, дар≥в, секрет≥в, а тому воно сповнене неповторноњ краси. ’очетьс€ насолодитис€ нею, поки л≥то ще не зак≥нчилос€.

ќстанн≥й день л≥та

«ак≥нчуЇтьс€ серпень. ќсь ≥ доб≥гають к≥нц€ шк≥льн≥ кан≥кули. ћен≥ здавалос€, що вони так≥ довг≥, що н≥коли не ск≥нчатьс€. ўо, напевно, ц≥ла ера пройде. јле њх час минув, ≥ завтра знову почнутьс€ зан€тт€. «нову € ц≥лими дн€ми буду сид≥ти за партою. јле побачу однокласник≥в та буду набувати нових знань. ÷е всел€Ї бадьор≥сть.

ƒн≥ вже не так≥ довг≥, €к були ще м≥с€ць тому. ≤ вечори вже прохолодн≥. ћен≥ нав≥ть подобаЇтьс€, що немаЇ спеки. јле все одно л≥то втратило вже свою принадн≥сть. якось воно все б≥льше стаЇ схожим на ос≥нь. ≤ небо не таке синЇ, бл≥де €кесь стало. Ќа заход≥ сонц€, €кщо € цього часу сиджу вдома та вигл€даю у в≥кно, мен≥ нав≥ть стаЇ сумно. ™ така попул€рна п≥сн€ англ≥йською: ЂЋ≥тн≥й смутокї. ћен≥ ж здаЇтьс€, що вл≥тку сумувати нема чого, а п≥сн€ ц€ Ц про смуток прощанн€ з ласкавим л≥том.

јле н≥чого сумувати, бо попереду - школа, багато ц≥кавого, нов≥ усп≥хи та здобутки.  ≥нець л≥та - це оч≥куванн€ чогось нового. ÷€ щедра пора: стигнуть груш≥, сливи, €блука, р≥зн≥ €годи та гор≥хи, кавуни та дин≥. Ћ≥то даруЇ своњ останн≥ дарунки люд€м та вирушаЇ на в≥дпочинок. «устр≥немос€ через р≥к!

ѕодорож до мор€

÷ього л≥та € в≥дпочивав з с≥м'Їю на „орному мор≥, в м≥ст≥ —удаку. ÷е в  риму. Ќад морем там висол€ть гори та стара фортец€. ћи чудово проводили там час на пл€ж≥. ѕл€ж там п≥щаний. ћи стелили пл€жн≥ килимки на п≥сок, розкладали там реч≥. ћи ц≥лими дн€ми засмагали, купалис€, грали у надувного м'€ча на хвил€х. “≥льки поњсти ми ходили до њдальн≥.

ћоре в —удаку т≥льки зветьс€ „орним. ј насправд≥ воно прозоре, н≥жно-блакитне, н≥, аквамаринове. —аме кольору морськоњ хвил≥, €к ≥ годитьс€ морю. ¬оно найчист≥ше, вс≥ кам≥нц≥ на дн≥ видно. Ћюдей на пл€ж≥ завжди було багато, доводилос€ довго шукати м≥сце, щоб постелити п≥дстилку. ƒе€к≥ в≥дпочиваюч≥ нав≥ть займали м≥сце на завтра ще з вечора, залишаючи своњ килимки на п≥ску. ѕроте на пл€ж≥ торгували р≥зноман≥тною смакотою, солодощами, морепродуктами, просто все хот≥лос€ з'њсти. јле вартувало все це недешево.

« пл€жу ми спостер≥гали порт у —удаку, там сто€ли корабл≥ та велик≥ вантажн≥ крани. ўе на пл€ж≥ був хвилер≥з. ¬ його ущелинах його каменю можна було знайти краб≥в та вит€гти њх зв≥дти. ўе ми ловили краб≥в краболовкою.  раби ховалис€ п≥д кам≥нн€м на морському дн≥.

” „орному мор≥ вод€тьс€ медузи. ¬же напередодн≥ в≥д'њзду з —удака ми ви€вили одного ранку в мор≥ купу прозорих медуз. Ќас л€кали, що, €кщо вз€ти њх до рук, то можуть бути оп≥ки. јле н≥чого под≥бного не сталос€. Ѕереш медузу в руки, а вона виливаЇтьс€ кр≥зь пальц≥, €к той прозорий холодець. ¬есело. ќсь така була навала медуз.

ѕригода на канкулах

ќмр≥€н≥ три м≥с€ц≥ в≥дпочинку... —к≥льки план≥в та оч≥кувань упродовж ц≥лого навчального року ми накопичуЇмо, щоб зд≥йснити њх ус≥ вл≥тку. ” кожного св≥й наб≥р побажань. ’тось хоче поњхати за кордон, хтось бажаЇ п≥ти в пох≥д, а хтось Ц просто виспатис€.

“ож € так само, €к ус≥, оч≥кувала в≥д прийдешн≥х кан≥кул чогось вин€ткового й незвичного. ”€в≥ть соб≥, €ке було моЇ розчаруванн€, коли минув м≥с€ць моњх довгооч≥куваних кан≥кул, а жодноњ пригоди й не трапилось. якби не походи на р≥чку та посиденьки з подругами, €, мабуть, знудилас€ б зовс≥м.

ќднак €кось у звичайн≥с≥нький спекотний л≥тн≥й день € почула за в≥кном незвично гучне цуцен€че скигленн€. я збентежено виб≥гла на вулицю ≥ побачила маленьке щен€ б≥л€ свого дому. —аме-сам≥с≥ньке воно сид≥ло п≥д ст≥нкою та дивилос€ на мене очима, сповненими благанн€ та над≥њ.

¬ажко нав≥ть у€вити, €к ≥ чому воно опинилос€ у моЇму двор≥. я вир≥шила вз€ти його до себе та догл€нути за виснаженою без води та њж≥ тваринкою. Ѕатьки були не проти нового мешканц€. ћи назвали цуцен€тка —емком. “ак почалас€ мо€ найб≥льша л≥тн€ пригода.

¬игодуваний песик п≥сл€ в≥дпочинку став таким жвавим та грайливим, що € не мала ан≥ хвилини нудьги до к≥нц€ кан≥кул. ћи зранку до вечора бавилис€ з ним. ѕоходи на р≥чку стали ще весел≥ш≥, а друз≥ згуртувалис€ навколо нас ≥з —емком у справжню м≥цну команду.

ƒл€ мене —емко став под≥Їю л≥та та улюбленцем, спод≥ваюсь, на довг≥ роки. ƒл€ нього ж наша зустр≥ч, мабуть, стала под≥Їю ц≥лого житт€. ќтак звичайне л≥то зм≥нило наш≥ житт€: € знайшла соб≥ в≥рного друга, а песик Ц дбайливу родину.

як € пров≥в л≥то

Ћ≥то цього року н≥чого не об≥ц€ло гарного: дощ не припин€вс€ уже другий м≥с€ць, ледве затихаючи на дек≥лька годин удень. Ѕридко було на вулиц≥, холодно, незатишно, брудно. ј вдома одному нудно. ƒруз≥ роз'њхалис€, батьки на робот≥.
«ненацька мам≥ запропонували дл€ мене "роботу". “обто треба було купити пут≥вку й у той же час н≥би працювати за ц≥Їю пут≥вкою в одному невеликому чи то зоопарку, чи то запов≥днику  риму. я поњхав туди з трьома хлопчиками, €к≥ трохи старш≥ за мене. ≤ €к же мен≥ повезло!
ѕо-перше, дощ≥в там майже не було, а мен≥ здавалос€, що водою залило всю сушу. ѕо-друге, робота наша пол€гала в тому, що нам треба було годувати зв≥р≥в, €к≥ жили у в≥дгороджен≥й д≥л€нц≥ л≥су, ≥ за граф≥ком чергувати на визначен≥й територ≥њ, щоб наших вихованц≥в н≥хто не кривдив Ч н≥ ≥нш≥ тварини, н≥ м≥сцев≥ хул≥гани. «вичайно, ми не доросл≥, не сторож≥, але там так усе орган≥зовано, що у раз≥ потреби завжди можна швидко покликати на допомогу старших. ƒуже ц≥каво було спостер≥гати за б≥лками, зайц€ми, павичами, лебед€ми, там багато хто з них майже ручн≥.
ѕ≥д час свого в≥дпочинку в≥д роботи ми купалис€ в мор≥ з кимось ≥з дорослих. ќдне псувало враженн€: нудотне чергуванн€ на кухн≥. ј чергувань було багато, тому що таких в≥льних "роб≥тник≥в", €к ми, Ч мало, от ми ледве встигали м≥н€ти один одного. јле й до цього звикли. «ате на мор≥ побував, у гори ми теж ходили, кизилу нањлис€, там його ск≥льки хочеш! ≤ дуже багато дов≥давс€ про тварин такого, про що дотепер не чув ≥ не читав. Ћ≥том залишивс€ задоволений.