Головна про літо Літо, літечко. Михайло Стельмах

Літо, літечко. Михайло Стельмах

Як тільки весна десь у житечку-пшениці розминеться з літом, у нас достигають суниці, достигають уночі, при зорях, і тому стають схожими на росу, що випала з зірок.

Я люблю ту пору, коли сунички засвічують своє цвітіння. Цвітуть вони так, паче самі дивуються, як спромоглися на такий беззахисно-чистий цвіт. А згодом над ними по-дитячи нахиляють голови зволожені туманом ягоди.

І хоч невелика ця ягода, а весь ліс і всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею. Я тепер встаю і лягаю, накупаний цими пахощами.

Літо, літечко!..

Я люблю, як ти розкриваєш свої вії, прижурений житній цвіте. Я люблю, як ти довірливо дивишся на мене очима волошки і озиваєшся косою у лузі, перепілкою в полі.

А як хочеться спати в тобі, у твоєму солодкому тумані, у твоїх зорях!..