Головна про квіти Маки. Євген Гуцало

Маки. Євген Гуцало

Як молоде зітхання землі, як рожевий подих ранку, стоять на тонких підсвічниках тремтячі маки. Вони підставляють свої рум’яні чашечки, складені з пелюсток шпарким променям і ловлять сонячне тепло. Здається, що ті маки зазирають своїми яскравими квітучими оченятами прямісінько в твою душу. На світанку, коли бентежне молоко туману тече без берегів, у великій краплині роси, що зібралася за ніч між пелюстками, відбивається весь щойно народжений світ, щойно народжений ранок, і тремтить у тій краплині його прохолода, й віддзеркалюється невидимий вітерець. Ще щось таке, чому й слів не підбереш.