Головна про квіти Айстра

Айстра

Українською мовою  айстра —  зірка. Подекуди  квітку  так  і називають:  не  айстрою,  а  зірочкою.  Багато  квіток  подібні  до  небесних  зірок, і  їхні пелюстки розходяться  урізнобіч, як промінчики, від  золотої  середини. Але чому  тільки  айстру ще називають  зірочкою?

А було це так. Дивилася сумна зірка з неба на землю і заздрила усім тим, що  сходять, проростають, буяють, квітнуть  і пахнуть на  земній  землі.

«Як там гарно,— думала сумна зірка.— Шумлять гаї, струменять річки, щебечуть пташки, ваблять усіма кольорами квіти. А тут холодно, сумно, зірка від зірки далеко. Тільки й радості, як князенко Місяць пройде по небі». Нудьгувала сумна зірка, а врешті надумала попроситися у свого князенка Місяця на  землю. А Місяць сказав:  «От коли я стану місяцем серпнем, тоді я багато зірок відпускаю на землю, але застерігаю, що по  дорозі  до  землі не  одна  зірка  згорить. Нелегка  дорога  до  землі,  і ще невідомо, як прийме  гостей  земля».

Але  зірочці  дуже  хотілося  на  землі  рости  і  цвісти  і  не  самітною, а  в купі  з  іншими квітками.  І дочекалась. Багато  зірок мчали серпневої ночі разом  із  сумною  зіркою  до  землі. Невеличкі  згоріли не  долетівши, інші шубовснули  в  річки  і моря  (і  там,  певно,  стали морськими  зірками). Сумна зірка зарилася в м’яку  грядку, а на ранок зазеленіла, згодом заясніла рожевою  айстрою  (І. Калинець, 190  слів).