Головна про квіти Волошка. Валентина Марусенко

Волошка. Валентина Марусенко

Дива природи

Чому русалки бавляться в полях

Волошка – давня супутниця ланів. І хоч вважають її польовим бур’яном, без неї посівам пшениці та жита не солодко. Як показали досліди, саме блакитна волошка сприяє росту цих культур. Там, де росте волошка – бути гарному врожаю.

У слов’ян волошки служили прикрасою іменних снопів, які з піснями приносили додому. Росіяни опоясували волошками перший сніп, українці – дожиночний, останній. Перевитий волошками, такий сніп довго красувався у передньому кутку. Попри те, що цей «злий бур’ян» дошкуляє скотарям, псуючи овечу шерсть, люблять його люди за невибагливу красу.

Відомий шведський ботанік Лінней дав волошці назву Cenaurea cyanus – «кентавр синій» на честь міфологічного кентавра Хірона (істоти з тулубом коня і головою людини). Хірон славився вмінням лікувати травами й навчив своїй майстерності багатьох синів богів, серед яких був і син Аполлона – Асклепій, котрий згодом став богом медицини. Коли Геркулес отруєною стрілою поранив кентавра, Асклепій залікував його рану синьою волошкою.

Російська назва волошки – «васильок» пов’язана з народною легендою. Якось сільський хлопець Василь косив у полі жито. Саме тоді серед посівів бавилися русалки. Одній із них юнак дуже припав до душі. Зачарувала русалка хлопця. Пустуючи та сміючись, вела русалка Василя все далі й далі у поля, та й сама в нього закохалася. Почала кликати хлопця у свою водяну стихію. Та не міг він покинути рідну землю, за що й перетворила русалка Василька на польову квітку, схожу на блакить води. Відтоді щороку літньої пори русалки бавляться в хлібах, коли зацвітає волошка, плетуть з неї вінки й прикрашають свої голівки. А люди, співчуваючи юнаку, який став жертвою чарів, назвали квітку його іменем – «васильок».

Волошка – чудовий медонос, який не обминають ні бджоли, ні джмелі. Раніше квіти волошок використовували для одержання синьої та блакитної фарб, для приготування оцту. У народній медицині відваром з квітів волошки лікували запалені очі, хвороби шкіри, пили його у разі захворювання печінки. Вірили, що свіжа трава, прикладена до ніг, знімає ломоту; що волошкові вінки, розвішені у хаті, відлякують цвіркунів, а розтерті на порошок сушені квіти додають аромату тютюну.

Сьогодні можна зустріти фіолетові, рожеві, пурпурові й навіть білі волошки – красивий результат роботи садівників.

Валентина МАРУСЕНКО