Головна вірші про місяці Календарик. Тамара Коломієць

Календарик. Тамара Коломієць


Календарик новорічний

Починає рік із січня.

Груднем – місяцем кінчає.

Так по колу він іде – за собою нас веде.

Січень

Ліс під інеєм дріма.

По землі іде зима.

Входить, пишна і велична,

В крижану господу січня.

Усміхається з-під вій:

- Як живеш, сердитий мій?

Як снігами ти січеш?

Як морозами печеш? –

Місяць січень очі мружить:

- Я сердитий, та не дуже.

Землю пухом укриваю,

Щоб не змерзнуть урожаю.

Поробив для дітвори

Гарні ковзанки з гори.

Лиш недбальців-неслухнянців,

Хто загаявсь на гулянці,

Виставля з-під шапки вуха,

Розстіба свого кожуха –

Тих снігаи я січу!

Тих морозами плечу!

Лютий

Дзвонять краплі дрібно-дрібно.

Йде зима у сукні срібній.

Кличе лютого:

- Ану ж!

Поспішай сюди чимдуж!

Чом ти марно час гайнуєш,

Не хурделиш, не лютуєш?

Втупив лютий очі в сніг:

- Лютував я , скільки міг.

Гнав у поле заметілі,

Простеляв запони білі.

Загнуздавши вітрюганів,

Наганяв на луг туманів.

А старавсь таки дарма –

Притомився, сил нема.

Та й в запасі в мене днів

Менше, ніж в моїх батьків.

То ж чи хочеш ти, чи ні –

А поступишся весні.

Березень

Як ріка зламала кригу,

В берег вдарила з розбігу, -

Без вітрила, без весла

Припливла в човні весна.

Місяць березень до неї

Йде в березовій алеї.

Каже:

- Вибач, що не зміг

Клим трав прослать до ніг,

Розтопив не всі сніги

Ще й залив низькі луги...

ЗА недогляд не свари!

Квітку проліска бери!

Та й сідай на всюдихід –

Повезу, де схочеш!

Не забризкаєш чобіт,

Сукні не замочиш...

Успіхнулася весна,

Цвіт взяла, зійшла з човна.

І від радості в беріз

Забриніли краплі сліз.

Квітень

Щедрим сонцем обігріта,

Між гаїв лягає путь.

Йдуть удвох весна і квітень

І співаночки ведуть.

І такі в пісень слова –

Все довкола ожива.

І така в співців хода-

Квітне далеч молода.

Як торкне весна гілки –

Цвітом вибухнуть бруньки;

Квітень ступить між дубками

Ряст вкривається квітками.

Як махне весна рукою –

Злинуть птахи над рікою;

Квітень вклониться землі –

Полетят на цвіт джмелі.

День дзвенить, мов на цимбали

Хтось вселий витина.

- Добре ж ми попрацювали!-

Усміхається весна.

Травень

Килими із трав прослав

Травень берегами.

В чистих росах їх поправ,

Розчесав вітрами.

Щоб рясніли, як з води,

Поливав з хмарини.

І весні сказав:

- Ходи

В гори і в долини.

Не натомишся в путі:

Килими розкішні.

Наливай жита густі,

Яблука і вишні!...

А весна сказала:

- Ні,

Не піду по світу.

Вже ходити не мені,

А жаркому літу.

Не мені леліять плід.

Так ведеться здавен.

Прощавай! –

За нею вслід

Рушив з двору травень.

Червень

Ходить літо

Білим світом

Від двора і до двора,

А за літом

Червень слідом

Спілі ягоди збира.

І солодкі, і червоні

Обриває тут і там,

Не сороці, не вороні –

Куштувать дає шпакам.

- Ну, і як вони? – питає. –

- Чи сподобались, чи ні? –

І збирає-вибирає

Найспіліші та смачні

У найбільший козубок

Для малят у дитсадок.

Запашні та соковиті –

Щедрим сонечком налиті.

Липень

Літо гріє купіль в річці:

- Хто купатись? Гей, сюди!

Дибуляють по травичці

Гусенята до води.

А за ними по стежині,

Де кульбаби ронять пух,

Йде в легенькій одежині

Місяць липень, мов пастух.

Він здалля гукає літу

Ще й маха брилем своїм:

- Годі, чуєш, воду гріти!

Куштувати мед ходім!

Квітнуть липи у долині,

Бджоли там, аж цвіт бринить.

Був на пасіці я нині –

Обіцяли пригостить.

Доганяє липня літо,

Щоб успіть на медозбір.

Пахне сонцем, пахне цвітом,

Пахне методом кожен двір.

Вересень

Вийшов вересень із хати –

Осінь зустрічати.

Зупинився та й зітхає:

Осені немає.

Днина сонцем обігріта,

Як була у літа.

Раптом глядь: іде, як пава,

Осінь величава.

- Будьмо, - каже, - добрі друзі!

Гаять час доволі.

Обламаймо кукурудзі

Качани у полі.

Всю картоплю у кагати

Ще й буряк зберімо.

І капусті головатій

Голови зітнімо.

Нам за ними не тужити,

Час про хліб подбати,

Тобі сіять в полі жито,

Мені – поливати...

Жовтень

Осінь відеречка

З фарбою носить,

Жовтня-підмайстра

Припрошує-просить:

- Йди пофарбуємо

Листя уранці

В золото щедре,

В буйні багрянці.

Ще й покладемо

На трави сьогодні!

Інею першого

Срібло холодне.

Хай пожовтіє

Усе на роздоллі –

Лиш зеленітиме

Жито у полі.

Зібрано все веж

З саду й городу.

Що ж собі візьмемо

Ми в нагороду?... –

Яблука пізні

Складають до тайстри*

Малярка – осінь

І жовтень – підмайстер

*Тайстра – торба.

Листопад

- От і все, - сказала осінь. –

Потрудилися, і досить.

Нелегкі вдалися дні,

Відпочить пора мені.

Недоробки ж тут і там,

Листопаде, впорай сам... –

Ходить, ходить листопад,

Заглядає в кожен сад,

Оглядає кожен ліс,

Перебродить верболіз,

Повертає на лани:

Як там ріст в озимини?

Йде скошені луги –

Тиша, пустка навкруги.

Одчиня вітракам ворота,

Мовить їм:

- З ясного злота

Розтеляйте килими!

А для кого?

Для зими.

Грудень

Натомившись у дорозі,

Зупинившись на порозі,

Мовить грудневі зима:

- А чому снігів нема?

На стежках кругом грудки –

І не пройдеш навпрошки.

На полях пшеницю й жито

Тепло ковдрою не вкрито. –

- Поможи мені в роботі!

В мене скільки справ, що сам

Ради їм усім не дам.

Вітра-сіверка гукни,

Хай прилине з далини,

Хай закрутить рано – вранці,

Хугу-віхолу у танці,

Щоб пухнастий білий сніг

На усі простори ліг.

Гарно буде на землиці,

Як в побіленій світлиці.

Прийде свято новорічне,

Рік новий почнеться з січня.