Головна вірші про літери Віршована абетка. Микола Щербак

Віршована абетка. Микола Щербак

 

А - це ангел легкокрилий,
Що в небесній вишині
Пролітає невидимий,
Береже дітей у сні.

Б - це Бог та Батьківщина -
Як молитву пам'ятай:
Бог - і рідна Україна,
Золотий, блакитний край!

В - це ватра в тихий вечір,
Біля ватри - пластуни;
Ватра - втіха для малечі
В свято співів і весни.

Г - гриби в густому гаї -
Гірчаки, боровики...
Глянь, немов понадівали
Гостроверхі шапочки.

Ґ - це ґава, біля ґанку
Ходить сторожко давно
І збирає для сніданку
Порозкидане зерно.

Д - Дніпро, ріка бурхлива
Української землі,
Він гойда на дужих хвилях
Довгоносі кораблі.

Е - е-е - це плач дитяти...
Очка тре і пальчик ссе...
Ей не плач!Ось прийде мати
І цукерка принесе.

Є - Євангеліє, діти!
Книга ця для всіх свята
Про життя і заповіти
Сина Божого, Христа.

Ж - жита в жнива на ниві,
Море жовтих колосків,
Що похилені, журливі
Ждуть жниварок і женців.

З - це заєць на узліссі
Задивився на поля,
Чи не йде, буває, з крісом
Тім мисливець іздаля.

И - в словах ти зустрічаєш,
Ось для прикладу візьми
Слово "кий" - і вже пізнаєш,
Що середній звук - це "и".

І - індик, що бурить пір'я,
Невдоволений щомить.
Ходить повагом подвірям
І на кожного кричить.

Ї - їжак, що лізе з рову,
Мов копичка у лістках,
І наношує до схову
Яблука на колючках.

Й - це йорж, маленька рибка,
Має гострі поплавці
І втікає дуже швидко -
Вдержиш ти її в руці?

К - золотоверхий Київ,
Із прадавніх ще віків.
Він столиця України,
Краю славних козаків.

Л - це ластівка літає,
Легко лине над ставком,
І зі щебетом торкає
Хвилі лагідним крилом.

М - це мати, мила мати
Зі своїм малям-синком
Тихо стала серед хати
На молитву перед сном.

Н - намети понад річку
Серед трав і гущини -
Там ночують в темну нічку
Наші браві пластуни.

О - це озеро глибоке,
Рибка в озері швидка,
А на березі там збоку,
Очеред та осока.

П - отаман наш Петлюра,
Що в похід водив полки,
З ним на ворога, мов буря,
Йшли новітні козаки.

Р - ромен, пахучі квіти,
Що дівчата залюбки
Їх збирають, рвуть уліті
І вплітають у вінки.

С - собор святий, Софія,
Що сія ві давніх літ
Сяйвом віри і надії
На широкий Божий світ.

Т - це тато, рідний тато,
Що читає нам з книжок
І розказує багато
Оповідань та казок.

У - це наша Україна,
Мова рідна, рідний спів.
Це земля свята, єдина
Наших прадідів-батьків!

Ф - Франко, поет з народу,
Із Підгір'я з полонин,
Ковалів він син із роду,
України вірний син.

Х - Хрещатик. Тут Єдиний
Бог наш край благословив,
Тут Великий Володимир
Україну охрестив.

Ц - цвіркун у чистім полі,
Там, де сонце і блакить,
У травиці, на роздоллі
Цвіркотить і цвіркотить.

Ч - на чатах Чорногора,
Підвелася в височінь,
Щоб оглянути простори
І блакитну далечінь.

Ш - Шевченко, наша слава,
Наш пророк і наш співець
І за волю, за державу
Богом даний нам борець.

Щ - це щиглик невеличкий,
Що щебече на гілках
Діткам пісню, мов їх кличе
До вишневого садка.

Ю - це юний лицар Юрій,
Що за правду меч підняв
І в бою, мов грім у бурі,
Злого змія подолав.

Я - ялинка ясносяйна,
Що маляток звеселя,
На гілках - оздоба гарна,
На верхів'ї - янголя.

Ь - у письмі у нашім, знайте,
Є ще зм'якшувальний знак,
В слові "кінь" його шукайте -
Хто віднайде, той козак!