Головна

оповідання про осінь

оповідання про осінь, опис осені, твір про осінь, осінні дні

Осіння прогулянка парком

Вчора ми з мамою ходили гуляти до парку. Це було одразу після того, як я прийшов зі школи. Стояв сонячний, але холодний та вітряний день. В осінньому парку золоте, червоне та бордове листя засипало доріжки під ногами. Вітер піднімав листя з землі та кидав їх нам під ноги. І іншим перехожим - теж. А з дерев нісся справжній золотистий дощ! Це вітер зривав листя з дерев, яке ще не встигла опасти. Такі от витівки осіннього бешкетника!

Сонечко яскраво світило, тому в парку було радісно та ясно. Я познайомився там з хлопцями, ми разом носилися по доріжках, ховалися між деревами. Ми розкидали листя ногами, набирали цілі букети та розкидали по вітру. Ще ми валялися в купах жовтого листя. Воно було таке чисте та свіже, що ніхто не боявся забруднитися.

Було весело. Шкода, мами потім на нас нагримали. Мовляв, досить дихати холодним повітрям, що це ви горлом застуду ловите. І справді було холодно, я був у куртці, шарфі та шапочці. Після біганини стало жарко , ми сперечалися з мамою, чи потрібно знімати шапку. В підсумку прийшли до компромісу. Я спершу зняв шапочку, але потім надів знову.

Поверталися ми додому на заході сонця. Чудовий осінній день минув! Шкода, він виявився коротким, адже восени темрява настає рано. Після школи час прогулянки промайнув так швидко. А починався цей день похмуро. Вранці сонце довго видряпувалося крізь осінні хмари. А потім осінь вирішила подарувати нам гарний день перед дощами. Щоб ми добре відпочили та не сумували потім.

Осінній ранок

Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я спостерігаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. Воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б'ють у вікно. А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні.

Хмарно осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з визначенням пори року. Осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, мерзлякуватістю, вітрами.

Але сьогоднішній ранок тихий. Тільки листя тремтить на дереві за вікном. Воно ще зелене, але без яскравого сонячного світла здається блідим. Такого ранку всі кольори на вулиці стають неяскраві. У цьому є своя краса, я розумію. Немає зайвої строкатості, наприклад. Але особисто мені таке не дуже подобається.

Починаєш цінувати домашній затишок та теплу ковдру, з-під якої не хочеться вилазити. Моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. Не тому, що вона лінива, а тому, що їй так затишно. Такий ось осінній відпочинок для дорослих. Я, наприклад, все одно в ліжку не втримаюсь! Мені хочеться на вулицю погуляти, побігати. А вона заварює каву, додає туди молоко та ставить ноутбук на коліна.

Але сьогодні п'ятниця - треба йти до школи. Повітря на вулиці холодне, чисте та свіже. Воно бадьорить та дає сили. За це я люблю осінь. Хочеться прямо вдихати її!

Над головою кричать зграї птахів, а взагалі природа мовчить. Чути тільки шум міста. Але я не сумую осіннім ранком. Я йду до школи, а там мої друзі. У школі шумно та весело, доки, звичайно, всі не посідали за парти.

Осінній день

Минає літо, і разом з осінню до нас приходять похмурі дні. Блакитне небо повністю затягується  сірими хмарами, так що й сонця не видно. Десь там, над хмарами, воно продовжує світити, та до нас на землю ледве пробивається його неяскраве світло.

В осінній день усе навколо наче покрите легким сірим покривалом. Дерева, квіти, будинки - все має приглушений колір, фарби ніби меркнуть. Квіти закривають свої бутони. У таку погоду ніщо не відкидає тінь, тому і здається одноманітним. Сірий асфальт, сірі стіни, сіре небо. Часто в похмуру погоду псується настрій, з'являється легкий смуток.

Та з іншого боку, похмурий осінній день сповнений і особливої краси, спокою та гармонії. Сонце не ріже очі, не блищить поверхня води. Все стримане й неяскраве. Якщо немає вітру та дощу, то гуляти в осінній день дуже приємно. Осінні вбрання дерев радують око та прикрашають пейзаж навколо. Не жарко, тому можна довго ходити по осінніх вулицях, не відчуваючи втоми. Головне, зберігати добрий та сонячний настрій в душі.

Осінній вечір

На міські вулиці швидко опустилася темрява. Засвітилися ліхтарі. Люди поспішають додому з роботи. Діти повертаються зі школи, з другої зміни. А когось батьки забирають з гуртків, з танців, щоб не йшли додому у темряві.

Насувається негода. Сонце заходить за хмари, починають зриватися краплі дощу. Я теж спішно повертаюся додому. Ми сиділи з хлопцями у дворі, але стало холодно. Я заходжу додому, а в кімнатах вже зовсім темно. Я вмикаю комп'ютер, заварюю собі чаю. Ну, звичайно, виходжу в Інтернет, перевіряю повідомлення.

Батьків ще немає вдома. Сестра після університету десь тиняється. Напевно, сидить у подруги. Адже на вулиці погода не для гуляння. Потрібно зробити уроки, але не хочеться. Хочеться відволіктися від похмурого вечора.

Але от вся родина зібралася разом. На вулиці все-таки пішов затяжний дощ. Він буде стукати по віконному склу, навіть коли я ляжу спати. Оголені гілки дерев розгойдуються взад- вперед за вікном. Одинокі перехожі пробігають вулицею, у плащах та з парасольками. Вони поспішають швидше потрапити під дах.

У нас вдома затишно та тепло, скрізь горить світло. З кухні доносяться смачні запахи: це мама готує їжу. Скоро нас покличуть на смачну вечерю: пальчики оближеш! Сестра збирає сумку на завтра, на лекції.

Тато сидить перед телевізором та п'є каву. Ми з ним розмовляємо. Паралельно я роблю уроки, розв’язую задачи, поклавши зошит на журнальний столик. Цікаво, мене майже не відволікають розмови та телевізор. Я радий, що цей осінній вечір я проводжу з сім'єю, рідними людьми, що всі зібралися вдома.

Листопад в моєму місті

Листопад - останній місяць осені, попереду нас чекає зима, але не варто впадати у відчай. Так, в листопаді нас можуть промочити незліченні дощі. Автомобілі спробують облити з ніг до голови водою з калюж. Парасольки будуть ламатися, рватися і відлітати геть. Чекають нас також друг нежить та повсякчасна подружка холодів застуда. Хтось обов'язково зустрінеться з грипом, гайморитом. Почнуться в листопаді також пошуки теплих місць: пробіжки по магазинах, посиденьки в кафе. Люди будуть робити все, щоб менше перебувати на холоді.

Але листопад - місяць, коли вже починається новорічний настрій. У деяких магазинах з'являються ялинки, гірлянди, іграшкові Діди Морози. Усі прагнуть наблизити свято.

Листопад - час добрих котів, що весь час муркотять. Вони стають ледачими. Майже впадають в сплячку. У листопаді коти - найласкавіші.

Цього місяця приємно ходити в кіно - грітися в затишних кріслах, дивитися цікаві фільми про тепли краї, їсти попкорн. Кіно можна дивитися вдома з чашкою чаю, тому листопад автоматично стає чайно - кавовим періодом. Додайте до цього різні тістечка, печеньки, плюшки!

А ще в листопаді може вже випасти сніг. Багато хто з нетерпінням чекає ранньої зими, щоб вдосталь награтися в сніжки, поліпити сніговика, покататися на ковзанах.

Звичайно, в листопаді у багатьох псується настрій від споглядання мокрих вулиць, голих дерев, холодних вечорів. Від того, що неможливо нормально погуляти на вулиці, доводиться бігти додому та там сидіти. Але у природи немає поганої погоди, кожна погода - благодать.

Еще статьи...