√оловна христи€нська етика «апов≥дь 1. Ќехай не буде в тебе ≥нших бог≥в, кр≥м ћене

ѕ≈–Ўј Ѕќ∆ј «јѕќ¬≤ƒ№

ЂЌ≈’ј… Ќ≈ Ѕ”ƒ≈ ¬ “≈Ѕ≈ ≤ЌЎ»’ Ѕќ√≤¬  –≤ћ ћ≈Ќ≈ї

ѕ–ќ ѕќ„»“јЌЌя √ќ—ѕќƒј Ѕќ√ј

Ќа початку 1969 року вийшли друком спогади французького письменника јндре ‘росарда п≥д назвою ЂЅог ≥снуЇ, ≥ € …ого зустр≥в ї. ” книз≥ автор описуЇ своЇ чудесне наверненн€ до Ѕога ≥  атолицькоњ ÷еркви. …ого мати була протестантка, а батько Ч Їврей, атењст, пров≥дник комун≥стичноњ парт≥њ ‘ранц≥њ. јндре також був атењстом. як же ж в≥н навернувс€? ќдного вечора в≥н з≥ своњм при€телем, практикуючим католиком, вибравс€ до ресторану на вечерю.  оли проњжджали повз католицький храм, його при€тель попросив призупинитись ≥ почекати на нього, бо в≥н хот≥в в≥дв≥дати богослуженн€ в церкв≥. якраз тод≥ в≥дбувалас€ прилюдна адорац≥€ Ќайсв€т≥ших “айн. ѕри€тель довший час не повертавс€. јндре вир≥шив зайти до церкви, аби в≥дшукати свого товариша. –озгл€даючись по церкв≥, гл€нув на прест≥л, де були виставлен≥ Ќайсв€т≥ш≥ “айни. ѕерший раз у житт≥ в≥н побачив њх. —аме у цей момент в його душ≥ сталос€ щось дивне. Ќебесне св≥тло наскр≥зь просв≥тило його душу ≥ дало йому дар св. в≥ри. ЂЅуло мен≥ двадц€ть рок≥в, Ч згадував в≥н, Ч коли, ув≥йшовши до храму, € вийшов з нього дитиною, готовою прийн€ти св. ’рещенн€, стати христи€нином-католикомї. …ого наверненн€ докор≥нно зм≥нило його житт€. ¬≥н став ревним практикуючим католиком. ѕ≥д його впливом навертаютьс€ його мати, сестра ≥ товариш≥ по прац≥.

як јндре ‘росард, так ≥ ми в дн≥ нашого св. ’рещенн€ зустр≥ли Ѕога в чудесний невидимий спос≥б, отримали дар св. в≥ри ≥ стали Ѕожими д≥тьми. “ож на вс≥х нас лежить обовТ€зок …ого почитати. ≤ €краз перша Ѕожа запов≥дь пригадуЇ нам про обовТ€зок, що т≥льки одному √осподев≥ належитьс€ почитанн€. ѕогл€ньмо дещо ближче на причини, чому ≥ €к маЇмо …ого почитати?

„ому маЇмо Ѕога почитати?

ћаЇмо √оспода Ѕога почитати, бо ¬≥н:

1. “ворець всесв≥ту ≥ про все дбаЇ

¬ нашому —имвол≥ в≥ри ми визнаЇмо: Ђ¬≥рую в Їдиного Ѕога ќтц€, вседержител€, творц€ неба ≥ земл≥, ≥ всього видимого й невидимого... що через Ќього все сталос€ ї. Ќ≥мецький ф≥лософ “. ѕеш каже: Ђ÷≥лий всесв≥т Ч це одна велика, Ѕожою рукою написана книга, що на кожн≥й стор≥нц≥ подаЇ глибокий зм≥ст. ƒивис€ на св≥т, €к на Ѕожу св€тиню, ≥ так поводьс€, начеб ти був на св€тому м≥сц≥ї.

√осподь Ѕог не т≥льки створив св≥т, але ¬≥н також його удержуЇ ≥ про все дбаЇ. ” св. ™вангел≥њ читаЇмо, що Ѕоже ѕровид≥нн€ дбаЇ про кв≥ти ≥ польов≥ трави, про птиц≥ небесн≥ та кожну людину.

2. ƒав нам ≥снуванн€

ћи Ї творивом рук Ѕожих. “ому ≥ т≥лом, ≥ душею належимо …ому. ¬≥н кожноњ хвилини п≥дтримуЇ нас в ≥снуванн≥. Ќаше житт€ так залежне в≥д √оспода Ѕога, €к св≥тло лампи в≥д електричного струму, мотор машини Ч в≥д подач≥ бензину, рослини Ч в≥д сок≥в, а наше серце Ч в≥д допливу кров≥. “ож √осподь Ѕог Ї нашим ѕаном. Ћюдина без Ѕога не може об≥йтис€. ∆итт€ людини без Ѕога Ч це житт€ риби без води, орган≥зму Ч без поживи, рослини Ч без сонц€. „и це можливе? —кор≥ше чи п≥зн≥ше наступить знид≥нн€ ≥ смерть.

ƒатський письменник …. ™ріенсен в одн≥й ≥з своњх притч про бунт дерев проти сонц€ в алегоричний спос≥б, по-мистецьки, змальовуЇ залежн≥сть людини в≥д Ѕога. ¬ н≥й читаЇмо, що струнка топол€ у своњй промов≥ до дерев, зб≥жж€ ≥ вс≥х ≥нших рослин закликала њх до бунту проти сонц€ словами: Ђ¬се в≥д нас залежне: люди, тварини й ус€ природа. Ѕез нас нема житт€. ћи кермуЇмо св≥том. Ќаше житт€ черпаЇмо з нас самих, сам≥ в≥дроджуЇмо себе. ћи т≥льки в≥д одного сонц€ залежимо. „и ж ≥ без нього не могли б ми об≥йтис€? ћи, рослини, маЇмо бути самост≥йними! Ќе хочемо гнути наш≥ тверд≥ карки п≥д €рмом сонц€. “ому геть ≥з сонц€! ¬≥д сьогодн≥ починаЇмо страйк проти нього. Ќе хочемо рости, цв≥сти впродовж дн€ п≥д сонцем, але вноч≥ у темнот≥. “≥льки таке житт€ влаштовуватиме насї.

≤ от одного року люди зауважили дивне €вище. ¬день, коли св≥тило сонце, вс≥ дерева та ≥нш≥ рослини наче спали. Ќевдовз≥ ви€вилис€ сумн≥ насл≥дки дл€ страйкар≥в. «б≥жж€ без сонц€ не могло видати золотого колосу, побл≥дло ≥ припало до земл≥.  омахи не запилювали кв≥т≥в. Ќа вс≥х деревах пожовкло лист€, наче восени. —еред л≥та настала понура ос≥нь. “епер ус≥ рослини зрозум≥ли, що страйк проти сонц€ вийшов њм на шкоду. “ож почали бунтуватис€ проти топол≥, €ка вперто сто€ла на своЇму до к≥нц€. Ќаступноњ весни все зазелен≥ло у ст≥п сам≥тноњ, завмерлоњ топол≥. ƒерева та ≥нш≥ рослини переконалис€, що без життЇдайних промен≥в сонц€ нема житт€. „и це не в≥рний образ сьогодн≥шнього св≥ту, що бажаЇ жити своњм житт€м, без Ѕога ≥ …ого закон≥в?

3. ƒосконалий

ћи в≥ддаЇмо почесть тим, хто нас перевищуЇ знанн€м, мудр≥стю, силою, досв≥дом, в≥ком. ¬≥ддаЇмо почесть корол€м, президентам, заслуженим державним мужам, полководц€м, славним ученим ≥ т.п. „им вище хтось в≥д нас стоњть, тим б≥льшою Ї наша пошана ≥ почесть дл€ нього. ј √осподь Ѕог Ї, без пор≥вн€нн€, вищий в≥д нас та ус≥х створ≥нь. “ому …ому одному належить найб≥льша й найдосконал≥ша пошана, покл≥н ≥ почесть. ”с≥ створ≥нн€ залежн≥ в≥д Ќього, а ¬≥н н≥ в≥д кого не залежний. ¬≥н Їдиний маЇ повноту бутт€-≥снуванн€. ¬≥н Ч перша причина вс≥х ≥снуючих ≥ можливих речей. ¬≥н маЇ у найвищому ступен≥ вс≥ можлив≥ прикмети, бо ¬≥н Ч безконечно досконалий. ¬≥н Ч в≥чний, премудрий, всемогутн≥й, всев≥дучий. “ож, очевидно, …ому належитьс€ в≥д нас найб≥льша та найдосконал≥ша почесть, пошана, покл≥н ≥ любов.

як √оспода Ѕога почитати?

 ожна людина створена на Ѕожий образ ≥ подобу. √осподь над≥лив њњ €сним розумом, своб≥дною волею та безсмертною душею. ќск≥льки вона складена з душ≥ й т≥ла, тому зобовТ€зана почитати Ѕога душею ≥ т≥лом, тобто внутр≥шньо та зовн≥шньо. ѕочитаЇмо Ѕога внутр≥шньо у своЇму серц≥ й душ≥ через в≥ру, над≥ю та любов. ќдин аскет говорив: ЂЌехай в≥ра буде твоњм човником, любов Ч в≥трилом, над≥€ Ч €корем, а тод≥ зможеш см≥ло плисти через хвил≥ св≥туї. ј стосовно любов≥ Ѕога ≤сус ’ристос до вс≥х нас промовл€Ї: ЂЋюби √оспода, Ѕога твого, вс≥м твоњм серцем, ус≥Їю твоЇю душею ≥ вс≥Їю думкою твоЇюї (ћт. 22, 37).

ѕочитаЇмо √оспода Ѕога зовн≥шньо через наш≥ зовн≥шн≥ акти Ч пост≥йне збер≥ганн€ Ѕожих запов≥дей, прилюдний культ, беручи участь у нед≥льн≥й св. Ћ≥тург≥њ, св. “айнах —пов≥д≥ ≥ ѕричаст€, наш≥ усн≥ молитви й знак св. хреста, через додержуванн€ припис≥в ÷еркви щодо пост≥в, поклони, сто€нн€, кл€ч≥нн€ чи битт€ в груди п≥д час в≥дправ у церкв≥. ”с≥м тим ми прилюдно засв≥дчуЇмо наше глибоке богопочитанн€, а нашим ближн≥м даЇмо добрий приклад збер≥ганн€ першоњ Ѕожоњ запов≥д≥. Ѕувають часами так≥ моменти в житт≥ людей, що збер≥ганн€ першоњ Ѕожоњ запов≥д≥ вимагаЇ не т≥льки великоњ жертви, але й готовност≥ за почитанн€ ≥ в≥ру в Ѕога кров пролити та житт€ своЇ в≥ддати. ≤ до такоњ жертви кожен христи€нин повинен бути готовим. ќсь прегарний вз≥рець такого геройського почитанн€ √оспода Ѕога:

ѕ≥сл€ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни комун≥стичний ур€д у  итањ, пересл≥дуючи  атолицьку ÷еркву, багато м≥с≥онер≥в увТ€знив або прогнав ≥з держави. «а €кийсь час одна 16-тир≥чна д≥вчина писала до вигнаного м≥с≥онера: Ђ оли одержите цього листа, то € вже буду у вТ€зниц≥. “епер мен≥ вже н≥чого не залишаЇтьс€, окр≥м неба... ” перший день увТ€зненн€ комун≥сти допитували мене впродовж девТ€ти годин, а наступного дн€ Ч пТ€ть годин. Ѕ≥льш≥сть св€щеник≥в ≥ Їпископ≥в, що њх ви знаЇте, Ч у вТ€зниц≥. ћол≥тьс€ за них, щоб вони стали мучениками. ћоњ батьки намовл€ли мене до зради моЇњ в≥ри. Ѕоже, €к € терплю, але вол≥ю радше вмерти, н≥ж утратити в≥чне спас≥нн€ чи свою в≥руї.

ѕ–ќ ≤ƒќЋќѕќ ЋќЌ—“¬ќ

ѕерша Ѕожа запов≥дь наказуЇ не т≥льки почитати одного правдивого Ѕога, але також заборон€Ї вс€ке ≥долопоклонство. ” —в. ѕисьм≥ —тарого «ав≥ту √осподь Ѕог застер≥гаЇ перед почитанн€м р≥зних божк≥в чи ≥дол≥в. ” книз≥ ¬иходу читаЇмо: ЂЌе робитимеш соб≥ н≥€кого тесаного кумира, ан≥ подобини того, що вгор≥, на неб≥, н≥ того, що внизу, на земл≥, н≥ того, що поп≥д землею, в водах. Ќе падатимеш перед ними ниць ≥ не служитимеш њм, бо € √осподь, Ѕог тв≥йї (20, 4-5). ј в книз≥ Ћев≥т сказано: ЂЌе роб≥ть соб≥ кумир≥в, н≥ тесаних ≥дол≥в, н≥ стовп≥в не ставте соб≥, н≥ камен€ з образами нехай не буде у ваш≥й земл≥, щоб перед ними падати ниць, бо € Ч √осподь, Ѕог вашї (26, 1). “ож розгл€немо проблему стародавнього ≥ сучасного ≥долопоклонства.

ѕрактика ≥долопоклонства

ўо таке ≥долопоклонство? ÷е в≥дданн€ Ѕожого культу створеним речам, живим чи неживим, €к-от сонцю, м≥с€цю, р≥зним зв≥р€там та бовванам. ƒе люди не знали н≥чого про одного правдивого Ѕога або …ого покидали, там створювали соб≥ власних бог≥в, бо людина, за своЇю природою, в≥дчуваЇ потребу Ѕога.

1. ѕоганське ≥долопоклонство

 олись поганськ≥ народи почитали р≥зних бог≥в ≥ ще сьогодн≥ почитають њх у р≥зних формах чи видах. Ќароди јз≥њ в≥ддавали Ѕожу честь сонцю, м≥с€цев≥ й зор€м. ¬они почитали також вогонь, в≥тер ≥ воду. —таровинн≥ Їгипт€ни почитали головно корисних та шк≥дливих тварин, €кими були коти, крокодили, вуж≥, бик ап≥с; њхн≥м зображенн€м в≥ддавали Ѕожу честь. —таровинн≥ греки й римл€ни робили соб≥ божк≥в з каменю, мармуру, глини чи зал≥за. √реки витворили багату м≥толог≥ю про своњх бог≥в ≥ богинь; њм вони надали добр≥ та зл≥ людськ≥ прикмети. ¬ ≤нд≥њ ще й сьогодн≥ погани почитають св€тих кор≥в, мавп ≥ слон≥в. ” ѕ≥вн≥чн≥й јфриц≥, в  артаген≥, був божок ћолох, €кому приношено безкровн≥ ≥ кривав≥ жертви власних д≥тей. ћексиканц≥ своЇму богов≥ в≥йни щор≥чно приносили в жертву к≥лька тис€ч хлопц≥в ≥ д≥вчат, њхн≥ голови складали у св€тин≥. ≤спанц≥ п≥сл€ здобутт€ ћексики знайшли у св€тин≥ ц≥л≥ склеп≥нн€, наповнен≥ черепами д≥тей. ≤ в наш час високоњ культури Ї ще м≥льйони людей по ц≥лому св≥т≥, що живуть в ≥долопоклонств≥.

ћоже ми дивуЇмос€ њм ≥ погорджуЇмо њхн≥м почитанн€м фальшивих бог≥в, а при т≥м не добачаЇмо гидке модерне ≥долопоклонство пом≥ж христи€нами.

2. ћодерне ≥долопоклонство

’то гр≥шить модерним ≥долопоклонством? Ќим гр≥шить кожний христи€нин, що душею чи т≥лом в≥ддаЇтьс€ €к≥йсь матер≥альн≥й реч≥ та робить њњ своњм божком. ÷е нов≥тнЇ ≥долопоклонство практикують м≥льйони христи€н. ¬они створеним речам, св≥домо чи несв≥домо, в≥ддають майже божий культ. ќсь ц≥ модерн≥ божки христи€н:

1.  ульт т≥ла. ћ≥льйони людей робл€ть т≥ло своњм божком. ƒень ≥ н≥ч думають про те, €к йому догодити, €к його краще од€гнути, нагодувати, напоњти та прикрасити. Ќаприклад, ж≥нки щор≥чно лише на косметику витрачають к≥лька м≥ль€рд≥в долар≥в.

2.  ульт алкоголю ≥ наркотик≥в. јлкоголь ≥ наркотики щораз б≥льше отруюють орган≥зми м≥льйон≥в людей, а серед них Ч великий в≥дсоток молод≥. ¬насл≥док алкоголю народжуЇтьс€ багато д≥тей з р≥зними дефектами, розумово недорозвинен≥. ќтож, божок алкоголю ≥ наркотик≥в руйнуЇ житт€ та здоровТ€ м≥льйон≥в дорослих ≥ молод≥.

3.  ульт грошей. √р≥ш Ч це сучасний золотий телець, перед €ким м≥льйони людей бТють поклони, йому служать, його величають, йому посв€чують ус≥ своњ сили. ќсь дек≥лька приклад≥в:

” штат≥ ќгайо стара ж≥нка вмирала серед великоњ нужди, а п≥сл€ њњ смерт≥ в њњ ж помешканн≥ знайшли один м≥льйон долар≥в. —ам≥тний чолов≥к у Ќью-ƒжерз≥ замерз в неопалюван≥й хат≥, без води ≥ св≥тла, а залишив по соб≥ 250 тис€ч долар≥в. ” Ќью-…орку старенький чолов≥к загинув з голоду й холоду, а залишив п≥вм≥льйона долар≥в. ƒв≥ старш≥ сестри в Ќью-ƒжерз≥ вмирають в≥д недоњданн€, залишаючи п≥вм≥льйона долар≥в у банку. ѕод≥бн≥ приклади досить часто висв≥тлюютьс€ в часописах.

4.  ульт сатани. „и ≥ такий культ можливий? ќ так! ѕ≥сл€ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни в де€ких крањнах ™вропи й јмерики значно поширивс€ культ сатани. „и це не парадокс, що людина, створена на образ ≥ подобу Ѕожу, сама покидаЇ √оспода ≥ св≥домо поклон€Їтьс€ сатан≥? ÷ей культ практикуЇ найб≥льш огидн≥ аморальн≥ орг≥њ та нав≥ть окремим ритуалом приносить сатан≥ в жертву людей.

¬ јнгл≥њ нал≥чуЇтьс€ в≥д 40 до 100 тис€ч сатан≥ст≥в, чар≥вник≥в. ” Ќ≥меччин≥ близько ста тис€ч ос≥б практикуЇ чорну маг≥ю, нав≥ть вбивають людей, а њхн≥ т≥ла жертвують на престол≥ сатани. ” ‘ранц≥њ Ч в≥д 300 до 400 р≥зних сект сатан≥зму й окультизму. ¬ јмериц≥ Ч близько 30 тис€ч сатан≥ст≥в ≥ р≥зних чар≥вник≥в.

Ѕож≥ кари за ≥долопоклонство

 ожний гр≥х Ч це велика зневага, образа ≥ злочин супроти велич≥ та св€тост≥ Ѕога. ≤ до найб≥льших гр≥х≥в належить €краз ≥долопоклонство. “ож н≥чого дивного, що √осподь Ѕог за цей гр≥х зсилаЇ на людей т€жк≥ кари. «а культ т≥ла випробовуЇ ¬≥н людей р≥зними хворобами. ” —Ўј по шпитал€х знаходитьс€ б≥льше м≥льйона хворих на р≥зн≥ недуги. јлкоголь ≥ наркотики Ї причиною половини смертей молодих ос≥б. ўор≥чно в автомоб≥льних катастрофах гине близько восьми тис€ч п≥дл≥тк≥в у стан≥ алкогольного спТ€н≥нн€, а сорок тис€ч з них стають кал≥ками.

« ус≥х хвороб у наш час щораз б≥льшого розголосу набуваЇ страшна невил≥ковна недуга —Ќ≤ƒ Ч —индром набутого ≥мун≥тетного деф≥циту. ¬она пов≥льно нищить орган≥зм людини, вбиваючи в ньому в≥дпорн≥сть до р≥зних хвороб. ≤ рано чи п≥зно людина в≥д т≥Їњ недуги гине. ÷€ невил≥ковна хвороба наст≥льки страшна, що њњ можна б назвати Їгипетською €звою, Ѕожим бичем за гр≥хи т≥ла. ” ц≥лому св≥т≥ щор≥чно гинуть в≥д нењ тис€ч≥ людей.

÷€ недуга заразлива, њњ набувають наркомани один в≥д одного, вживаючи дл€ впорскуванн€ наркотик≥в т≥ сам≥ заражен≥ голки. ÷€ хвороба легко передаЇтьс€ й статевим шл€хом.

«а покл≥н золотому тельцев≥, з наказу Ѕожого, ћойсей покарав смертю одного дн€ близько трьох тис€ч ≥зрањльт€н (¬их. 32, 28). —купар≥ й грошолюби не мають спокою й часто зак≥нчують своЇ житт€ у велик≥й нужд≥.  ульт гроша мститьс€ на них самих.

—в. апостол ѕавло в першому лист≥ до  ор≥нт€н перестер≥гаЇ перед р≥зними гр≥хами ≥долопоклонства та за€вл€Ї, що за так≥ гр≥хи нема вступу до неба. ЂЌе обманюйте себе! Ч каже в≥н. Ч јн≥ розпусники, ан≥ ≥долопоклонники, ан≥ перелюбники, ан≥ розгнуздан≥, ан≥ мужоложники, ан≥ злод≥њ, ан≥ зажерлив≥, ан≥ пТ€ниц≥, ан≥ лихослови, ан≥ граб≥жники Ч ÷арства Ѕожого не успадкуютьї (1  ор. 6, 9-10).

ѕ–ќ «јЅќЅќЌ», ¬ќ–ќ∆≤ЌЌя ≤ ¬≤–” ¬ —Ќ»

ќкр≥м ≥долопоклонства Ї ще багато ≥нших гр≥х≥в проти першоњ Ѕожоњ запов≥д≥, €к≥ ображають √оспода Ѕога. —юди належать передус≥м забобони, ворож≥нн€ ≥ в≥ра в сни. ÷≥ гр≥хи досить часто чинить багато христи€н слабкоњ в≥ри. ” —в. ѕисьм≥ —тарого «ав≥ту √осподь заборон€Ї згадан≥ гр≥хи словами: Ђўоб не було в тебе н≥кого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; н≥кого, хто ворожить, або кидаЇ жеребом, або заговорюЇ, або волхвуЇ; або наш≥птуЇ, або викликаЇ дух≥в, або в≥щуЇ, або розпитуЇ мерц≥в. Ѕо огидний дл€ √оспода кожен, хто це робитьї (¬тор. 18, 10-12).

«абобони

’то гр≥шить забобонами? «абобонами гр≥шить той, хто створеним речам приписуЇ силу, €коњ вони, за своЇю природою, не мають, або приписуЇ њм б≥льшу силу, н≥ж вони мають. “аке фальшиве переконанн€ спонукуЇ багатьох людей до в≥ри в недоречн≥ практики, €к≥ н≥бито захорон€ть њх перед нещаст€м або принесуть щаст€. —юди належать, так≥ практики: нос≥нн€ при соб≥ амулет≥в, наприклад з≥лл€, кам≥нчик чи за€чий хв≥ст в автомоб≥л≥; к≥нська п≥дкова при двер€х дому; бо€знь числа тринадц€ть або чорного кота, що переходить дорогу; в≥ра в щаст€, коли нас зустр≥не комин€р; в≥ра у вс≥л€к≥ Ђлисти з небаї ≥ девТ€ть чи б≥льше раз≥в њх переписуванн€, щоб нас не сп≥ткало €кесь нещаст€; робити висновки про наш≥ справи з куванн€ зозул≥, ≥з скреготу сороки на плот≥, ≥з сверб≥нн€ правоњ чи л≥воњ долон≥ ≥ т.п.

ƒ≥йсно, нерозумно в≥рити, що вищеназван≥ реч≥ можуть мати добрий чи лихий вплив на наше щоденне житт€, бо ц≥ реч≥ сам≥ по соб≥ не можуть нам ан≥ допомогти, ан≥ зашкодити. ’то в≥рить у так≥ забобони, той забуваЇ, що долею кожноњ людини у вс≥х справах кермуЇ не за€чий хв≥ст чи к≥нська п≥дкова або чорний к≥т, але Ѕоже ѕровид≥нн€.

¬ одн≥й параф≥њ жила забобонна ж≥нка, €ка смертельно захвор≥ла.  оли прийшов до нењ св€щеник з≥ св. “айнами, тод≥ €краз почала кувати зозул€. ’вора, почувши голос зозул≥, не хот≥ла прийн€ти св. “айн, кажучи: Ђ«озул€ закувала мен≥ дванадц€ть раз≥в, отож € житиму ще дванадц€ть л≥тї. ≤ померла без св. “айн.

«в≥дк≥л€ випливаЇ в≥ра в забобони? ’то в≥рить у забобони, той показуЇ, що в≥н не знаЇ правд св. в≥ри та що в нього дуже слабка в≥ра або взагал≥ њњ немаЇ. ќдна христи€нська засада каже: Ђ’то не в≥рить в одного Ѕога, буде в≥рити в дес€ть бог≥вї. „им хтось менше рел≥г≥йний, тим б≥льше схильний до в≥ри в забобони.

¬орож≥нн€

як в≥ра в забобони, так ≥ ворож≥нн€ Ї гр≥хом проти першоњ Ѕожоњ запов≥д≥. ¬орож≥нн€ пол€гаЇ в тому, що хтось, з допомогою нев≥дпов≥дних засоб≥в, хоче п≥знати реч≥ таЇмн≥ або майбутн≥, в≥дом≥ т≥льки одному Ѕогов≥. ћаЇмо р≥зн≥ роди ≥ способи ворож≥нн€. —юди належать:

1. јстролог≥€ Ч ворож≥нн€ з укладу чи руху з≥р з над≥Їю, що вони мають вплив на справи ≥ житт€ людей.

2. ’≥романт≥€ Ч ворож≥нн€ з укладу л≥н≥й на долон≥ руки.

3.  ристалоскоп≥€ Ч ворож≥нн€ з допомогою кристалевоњ посудини у вид≥ земноњ кул≥.

4. ¬орож≥нн€ на картах Ч це коли хтось з р≥зного укладанн€ карт робить висновки передус≥м про майбутнЇ житт€ людини.

5. ¬иливанн€ воску.  оли хтось розтоплений в≥ск виливаЇ на холодну воду ≥ з≥ створених ф≥гур ворожить про р≥зн≥ справи людей.

6. «амовл€нн€. «амовл€нн€м гр≥шать т≥, що з допомогою €кихось маг≥чних сл≥в чи формул хочуть в≥двернути в≥д когось €кесь лихо, хворобу чи нещаст€.

7. —п≥ритизм Ч це викликуванн€ дух≥в померлих. ÷ерква вс€к≥ сп≥ритистичн≥ сеанси строго осуджуЇ ≥ заборон€Ї. ¬ ц≥й справ≥ њњ наука зрозум≥ла: без вол≥ Ѕожоњ немаЇ жодного сп≥лкуванн€ з померлими.

ўо сказано про забобони, те треба сказати ≥ про ворож≥нн€. ¬с€к≥ справи нашого житт€ чи нашоњ майбутност≥ в≥дом≥ т≥льки Їдиному √осподов≥. ЌемаЇ людини на земл≥, €ка без вол≥ Ѕожоњ мала б ключ до таЇмниць чи майбутност≥ нашого житт€. ѕо карах, €кими Ѕог наказував людей, найкраще п≥знати, €к ¬≥н гидуЇ вс€кими забобонами чи ворож≥нн€м.

” —в. ѕисьм≥ —тарого «ав≥ту читаЇмо: Ђ’то звернетьс€ до заклинач≥в мерц≥в ≥ знахур≥в, щоб сл≥дом за ними блудувати, € звернус€ проти нього й викор≥ню його з-пом≥ж його люду... „олов≥к або ж≥нка, що будуть викликати мертвих або в≥дьмувати, мус€ть бути скаран≥ на смерть; кам≥нн€м нехай побТють њх; кров њхн€ упаде на нихї (Ћев. 20, 6 ≥ 27).

≤зрањльський цар јхаз≥€ важко занедужав. ¬≥н бажав дов≥датис€ про своЇ майбутнЇ, тому послав посланц≥в до екронського бога ¬аал-«евува запитати, чи видужаЇ з≥ своЇњ недуги. “а √осподь Ѕог послав до нього пророка ≤ллю йому сказати: Ђ“и не встанеш з л≥жка, на €ке л≥г, ти мусиш умертиї (2 ÷ар. 1, 2-4).

ѕро самогубство цар€ —аула написано: Ђ“ак помер —аул... за те, що питав у чар≥вниц≥ поради та за те, що не питав њњ у √оспода. “им ¬≥н ≥ погубив йогої (1 ’рон. 10, 13-14). ¬ ƒ≥€нн€х апостол≥в читаЇмо, що ворожбит ≈л≥мас виступав проти науки апостола ѕавла ≥ ¬арнави, тод≥ апостол ѕавло п≥д впливом —в€того ƒуха в≥звав на нього

Ѕожу кару словами: Ђ„и ж не перестанеш перекручувати прост≥ дороги √осподн≥? ќце тепер на тоб≥ рука √осподн€, ти станеш сл≥пим ≥ дочасу не бачитимеш сонц€ї. ≤ зараз же впала на нього темр€ва й морок, ≥ в≥н, обертаючись на вс≥ боки, шукав, хто б його пов≥в за рукуї (13, 10-11).

¬≥ра у сни

„и можна в≥рити у сни? ÷е залежить, в≥д кого вони поход€ть. ѓхнЇ джерело може бути потр≥йне. ¬они можуть походити або в≥д Ѕога, або в≥д нас самих, або нав≥ть в≥д злого духа. √осподь Ѕог через сни може обТ€вл€ти свою волю. ѕро так≥ сни читаЇмо у —тарому «ав≥т≥. Ќам добре знаний сон фараона про с≥м кор≥в ситих ≥ с≥м кор≥в худих, с≥м колоск≥в повних та с≥м колоск≥в пустих. ≤ н≥хто не м≥г по€снити фараонов≥ значенн€ тих сн≥в, кр≥м праведного …осифа, що по молитв≥ т≥ сни по€снив ≥ сказав до фараона: Ђј сон фараонов≥ приснивс€ аж дв≥ч≥ тому, що вир≥шено це в≥д Ѕога, ≥ Ѕог скоро виконаЇ цеї (Ѕут. 41, 32). ѕод≥бно й пророк ƒанињл по€снив сон цар€ Ќавуходоносора, кажучи: Ђ“айни, про €к≥ цар питаЇ, не можуть н≥ мудрец≥, н≥ чарод≥њ, н≥ в≥щуни, н≥ зв≥здознавц≥ ви€вити царев≥. јле Ї на небесах Ѕог, €кий в≥дкриваЇ тайни й €кий показав царев≥ Ќавуходоносоров≥, що маЇ статис€ наприк≥нц≥ дн≥вї (ƒан. 2, 27-28).

” св. ™вангел≥њ читаЇмо, що √осподь Ѕог через сни обТ€вл€в свою волю св. …осифов≥, обручников≥ ѕречистоњ ƒ≥ви ћар≥њ, щодо њњ невинност≥ та захорони ƒит€тка ≤сус перед злобним ≤родом. ѕо чому ж можна п≥знати, що сон походить в≥д Ѕога? ј по тому, що р≥ч, €ка снитьс€, Ї г≥дна Ѕога ≥ спонукуЇ людину до чогось доброго, а також той, хто мав такий сон, стаЇ охочим до добрих д≥л, наприклад, покидаЇ гр≥х, в≥дбуваЇ спов≥дь, даЇ милостиню на Ѕоже ≥ т.п.

«вичайно, сни бувають в≥дгомоном нашого щоденного житт€, думок, почувань, клопот≥в, наших рад≥сних чи сумних переживань. “ому, €кщо б хтось сл≥по в≥рив у сни та зг≥дно них жив, той гр≥шив би забобоном. “а може хтось сказати: Ђј мен≥ деколи снилос€ те ≥ те, ≥ так сталос€ї. ÷е звичайний випадок. „асто буваЇ так, що про когось ми говоримо, а в≥н €краз приходить, то чи його прих≥д був залежний в≥д нашого згадуванн€ про цю особу?

” книз≥ ѕропов≥дника —тарого «ав≥ту про сни читаЇмо: ЂЅо де багато сн≥в ≥ де багато сл≥в Ч там марнота. “и ж б≥йс€ Ѕогаї (5, 6). ј в книз≥ —ираха сказано: Ђ’то в≥рить сновидд€м Ч скидаЇтьс€ на того, що за т≥нь хапаЇтьс€ ≥ за в≥тром женетьс€. Ѕо сновидд€ багатьох збили з пантелику, й т≥, що на них над≥€лис€, Ч розчарувалис€ї (34, 2 ≥ 7). ≤ злий дух деколи може впливати на наш≥ сни через нашу у€ву, п≥дсуваючи €кусь марну, пусту чи гр≥шну р≥ч.

—тараймос€, отже, в нашому щоденному житт≥ плекати сильну в≥ру в Ѕоже ѕровид≥нн€, а тод≥ не будемо займатис€ забобонами, ворож≥нн€м чи в≥рою у сни, бо будемо переконан≥, що за нами нагл€даЇ око нашого доброго Ќебесного ¬≥тц€, без вол≥ €кого н≥що не д≥Їтьс€. „асто памТ€таймо слова св. апостола ѕавла: Ђћи знаЇмо, що тим, €к≥ любл€ть Ѕога, усе сп≥вд≥Ї на доброї (–м. 8, 28).

ѕ–ќ ѕќ„»“јЌЌя —¬я“»’

” нашому щоденному житт≥ велике значенн€ маЇ дл€ нас добрий, щирий ≥ впливовий при€тель. …ому у всьому дов≥р€Їмо, в≥н нам допомагаЇ, нас боронить ≥ за нами вставл€Їтьс€. “ак, з вол≥ Ѕожоњ, ми маЇмо у неб≥ при€тел≥в, заступник≥в та оп≥кун≥в. ј ними Ї Ѕож≥ —в€т≥.

 ого ж звемо —в€тими? —в€тими Ї вс≥ т≥, що померли в ласц≥ Ѕож≥й ≥ Ї в неб≥. —в€т≥ впродовж свого житт€ на земл≥ ревно сповн€ли Ѕожу волю й в≥рно …ому служили. “ож тепер у неб≥ √осподь Ѕог за њхн≥ в≥рну службу радо вислуховуЇ њхн≥ просьби. ќтже, —в€т≥ в неб≥ можуть нам своњм заступництвом ≥ молитвами багато помогти. якщо њхнЇ значенн€ перед Ѕогом таке велике, то нашим обовТ€зком Ї —в€тих почитати, призивати та насл≥дувати.

ћаЇмо —в€тих почитати

Ќа чому засновуЇтьс€ почитанн€ —в€тих? Ќа тому, що почесть ≥ пошана, €к≥ в≥ддаЇмо њм, т≥сно лучатьс€ з почестю до Ѕога, бо ми почитаЇмо —в€тих т≥льки задл€ √оспода. —в€т≥ Ч д≥ло Ѕожоњ ласки, а њхн≥ чесноти Ч в≥дбиток …ого досконалост≥ та св€тост≥; через них Ѕог прославив себе; вони Ч Ѕож≥ при€тел≥, тож, почитаючи њх, ми в≥ддаЇмо почесть самому Ѕогов≥. —вою любов до них √осподь п≥дтвердив €вними чудами. II ¬селенський ¬атиканський —обор у догматичн≥й конституц≥њ Ђѕро ÷еркву ї каже: Ђ ожне-бо св≥дченн€ нашоњ справжньоњ любов≥ до тих, хто в неб≥, за своЇю природою пр€муЇ ≥ доходить до ’риста, що Ї в≥нком ус≥х —в€тих, а через Ќього до Ѕога, Ч дивного у —в€тих своњх, що у них прославл€Їтьс€ї (І 50).

ѕротестанти в≥дкинули почитанн€ —в€тих, тому що, на њхню думку, т≥льки одного Ѕога треба почитати. “а справа в тому, що ми —в€тим не в≥ддаЇмо Ѕожоњ почест≥, а т≥льки глибоку пошану, бо т≥льки Їдиному Ѕогов≥ належить найвища честь ≥ покл≥н. ѕочитаЇмо —в€тих, бо вони св€тин≥ —в€того ƒуха та √осподн≥ улюбленц≥. Ѕагато з них з любов≥ до Ѕога кров свою пролили та житт€ в≥ддали. —в€т≥ Ч не т≥льки Ѕож≥ при€тел≥, але й наш≥ доброд≥њ.  оли ми в≥ддаЇмо пошану заслуженим дл€ людства державним мужам, полководц€м, ученим ≥ винах≥дникам, на њхню честь споруджуЇмо памТ€тники, то що ж сказати про заслуги —в€тих дл€ добра безсмертних душ? ¬они справд≥ велик≥ доброд≥њ людей. „и св. ¬олодимир ¬еликий не Ї дл€ нашого народу найб≥льшим доброд≥Їм за те, що охрестив наш народ ≥ прив≥в до правдивого Ѕога? ј св€т≥  ирило ≥ ћетод≥й, €к≥ переклали св€т≥ книги на словТ€нську мову й таким чином подали нам науку св. в≥ри зрозум≥лою мовою? јбо св. …осафат, що кров свою пролив ≥ житт€ в≥ддав за св. в≥ру та Їдн≥сть ÷ерков? ј ск≥льки доброд≥йних ≥нституц≥й заснували —в€т≥! «адл€ молитов —в€тих Ѕог щадить гр≥шних людей. «а дес€ть праведних √осподь Ѕог був готовий помилувати —одому й √омору.

ћаЇмо —в€тих призивати

 оли ж √осподь Ѕог так прославив —в€тих ≥ њх любить, то зрозум≥ло, що ¬≥н радо вислуховуЇ њхн≥ просьби. Ќаше добро та щаст€ дл€ них не байдуж≥. ¬они радо заступаютьс€ за тих, хто њх призиваЇ. ƒо призиванн€ —в€тих заохочуЇ нас II ¬селенський ¬атиканський —обор словами: Ђ“ому в найвищ≥й м≥р≥ годитьс€, щоб ми любили тих при€тел≥в та сп≥внасл≥дник≥в ≤суса ’риста, а наших визначних брат≥в ≥ доброд≥њв, та складали за них належну под€ку Ѕогов≥, ≥ молитвою њх призивали та приб≥гали до њхн≥х молитов, заступництва й помоч≥ї (Ђ ѕро ÷еркву ї, І 50).

Ќаше дов≥рТ€ до —в€тих у неб≥ випливаЇ з того, що вони в Ѕога могутн≥, нас любл€ть, хочуть ≥ можуть нам допомогти.

ЂѕочитаЇмо —в€тих €к Ѕожих слуг, Ч каже —л.Ѕ. митрополит ј. Ўептицький, Ч €к наших небесних оп≥кун≥в, €к≥ за нами вставл€ютьс€ ≥ в≥д Ѕога випрошують нам прощенн€ гр≥х≥в та небесну благодатьї (Ђѕро почитанн€ —в€тих ї). 3 великоњ пошани до —в€тих ми св€ткуЇмо њхн≥ св€та, њхн≥ми ≥менами називаЇмо церкви, почитаЇмо њхн≥ ≥кони й мощ≥ та носимо њхн≥ ≥мена. ¬≥д найдавн≥ших час≥в ≥снувало в ÷еркв≥ почитанн€ —в€тих ≥ ћученик≥в. ј на гробах ћученик≥в христи€ни ставили написи: Ђћолис€ за мене, молис€ за брат≥в твоњх, молис€ за нас ї . —в. ќтц≥ ÷еркви у своњх пропов≥д€х радо схвалювали почитанн€ —в€тих ≥ заохочували до нього.

”с≥ —в€т≥, що њх св. ÷ерква каже нам почитати, дл€ нас мил≥ й дорог≥, бо вони Ч наш≥ заступники перед Ѕогом. ќднак нам найдорожч≥ й найближч≥ т≥ —в€т≥, що вийшли з нашоњ кров≥ й кост≥ Ч —в€т≥ украњнського народу. —тосовно почитанн€ наших —в€тих —л.Ѕ. митрополит ј. Ўептицький казав так: ЂЌа особлив≥ше почитанн€ заслуговують наш≥ —в€т≥, тобто т≥, що Ї славою й прикрасою нашоњ ÷еркви та украњнського народу.  ульт наших —в€тих Ї дл€ украњнського народу тим важливий, що в≥н п≥дтримуЇ й осв€чуЇ христи€нську любов до Ѕатьк≥вщиниї (Ђѕро почитанн€ —в€тихї).

Ќа особливе почитанн€ заслуговуЇ наш украњнський св€тий …осафат. …ого св€те житт€ ≥ мучеництво за св. в≥ру п≥дтвердив √осподь Ѕог р≥зними чудами. —в. …осафат перший, кого канон≥зувала й почитаЇ ц≥ла  атолицька ÷ерква. …ого гр≥б спочиваЇ сьогодн≥ в центр≥ христи€нства Ч у церкв≥ св. апостола ѕетра в –им≥. Ќа беатиф≥кац≥йному процес≥ дес€тки св≥дк≥в п≥д прис€гою засв≥дчили св€т≥сть житт€ св. …осафата та розпов≥дали про ласки й чуда, отриман≥ за його посередництвом. «авд€ки його молитвам збулос€ багато навернень ≥ чудесних оздоровлень, €к-от: поверненн€ зору сл≥пим, вил≥куванн€ недуги серц€, парал≥чу чи вр€туванн€ в р≥зних небезпеках.

—пов≥дник св. …осафата о. √еннад≥й ’мельницький у 1628 роц≥ перед беатиф≥кац≥йною ком≥с≥Їю з≥знаЇ: Ђƒо його гробу приход€ть зв≥дус≥ль, ус≥ призивають його заступництва, ≥ через нього д≥ютьс€ велик≥ чудаї. “≥ чуда повинн≥ бути ≥ дл€ нас великою заохотою, щоб ми з дов≥рТ€м у своњх потребах приб≥гали до свого р≥дного —в€того.

ћаЇмо —в€тих насл≥дувати

ћи повинн≥ —в€тих не т≥льки почитати, призивати, але й њх насл≥дувати. ¬они своњми науками, чеснотами, д≥лами, прикладом ≥ ц≥лим житт€м ведуть нас до Ѕога й св€тост≥.  ожний з них може до нас сказати словами св. апостола ѕавла: ЂЅлагаю вас: ЂЌасл≥дуйте мене, €к ≥ € насл≥дую ’ристаї (1  ор. 4, 16). ƒоручаючи насл≥дуванн€ —в€тих, св. ¬асил≥й ¬еликий каже: Ђясна р≥ч, що хто величаЇ героњв, той не занехаюЇ насл≥дувати њх у под≥бних обставинахї. —в. ≤ван «олотоустий говорить: Ђ оли бувають велик≥ приклади, то в людин≥ родитьс€ сильна ревн≥сть ≥ бажанн€ њх насл≥дуватиї.

—в€т≥, п≥сл€ ’риста ≤суса, Ч наш≥ найкращ≥ вз≥рц≥ того, €к маЇмо любити Ѕога та наших ближн≥х ус≥м серцем ≥ душею. ѓхнЇ житт€ н≥чим не р≥знитьс€ в≥д нашого. як ≥ ми, так ≥ вони мали так≥ сам≥ клопоти, недуги, перешкоди, труднощ≥, спокуси, боротьбу, досв≥дченн€, а, може, нав≥ть ще б≥льш≥, а все ж завжди та в усьому були в≥рн≥ Ѕогов≥. ¬они завжди витривало йшли дорогою Ѕожих запов≥дей, бо це Ч найкраща дорога до св€тост≥ ≥ неба. —в€т≥сть не Ї прив≥леЇм лише певного класу людей. ≤ н≥хто не родитьс€ св€тим. ¬≥зьм≥мо до рук книгу Ђ∆итт€ —в€тих ї ≥ побачимо, що кожний стан житт€ та кожен клас людей маЇ своњх —в€тих. “ам почуЇмо про св€тих цар≥в ≥ корол≥в, про св€тих св€щеник≥в та Їпископ≥в, монах≥в ≥ монахинь, р≥зного роду роб≥тник≥в, землероб≥в, воњн≥в, чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, сам≥тн≥х та одружених, молодих ≥ старих, вчених й невчених, про б≥дних ≥ багатих, а нав≥ть про жебрак≥в. ≤ вс≥ вони в≥дзначалис€ €кимись великими чеснотами. ¬они впродовж житт€ жили наукою св. ™вангел≥њ. “ому каже один аскет: Ђ∆итт€ —в€тих Ч це н≥що ≥нше, €к т≥льки св. ™вангел≥Ї на практиц≥ї. ћи повинн≥ радо читати життЇписи —в€тих, аби практично вчитис€ в≥д них, €к Ѕога любити ≥ …ому служити.

Ђѕочитати —в€тих, Ч каже св. јвгустин, Ч а њх не насл≥дувати Ч це н≥що ≥нше, €к фальшиво й облудно њм п≥дхл≥блюватис€ї.

Ќасл≥дуванн€ чеснот ≥ житт€ —в€тих Ч це, властиво, найкращий спос≥б њх почитати та запевнити соб≥ њхню оп≥ку й пом≥ч. ” наших домах, окр≥м ≥кон ≤суса ’риста й Ѕожоњ ћатер≥, повинн≥ бути також ≥кони —в€тих, а головно наших украњнських.

ћи повинн≥ насл≥дувати —в€тих ≥ вчитис€ в≥д них великоњ любов≥ до Ѕога ≥ ближн≥х, глибокоњ в≥ри та духу пожертви дл€ ÷еркви, обр€ду й народу.

ѕ–ќ ѕќ„»“јЌЌя —¬я“»’ јЌ√≈Ћ≤¬

ѕод≥бно €к —в€т≥, так ≥ јнгели Ѕож≥ Ї нашими при€тел€ми-охоронц€ми та доброд≥€ми. “ут скажемо дещо про њхнЇ ≥снуванн€, завданн€ ≥ њх почитанн€.

≤снуванн€ јнгел≥в

’то це св€т≥ јнгели? ÷е чист≥, невидим≥, досконал≥, безсмертн≥ духи, що њх √осподь Ѕог створив ≥ над≥лив бистрим розумом ≥ своб≥дною волею. —в. ѕисьмо —тарого й Ќового «ав≥ту багато раз≥в говорить про јнгел≥в та њхню д≥€льн≥сть. „исло јнгел≥в безм≥рно велике. ѕророк ƒанињл бачив у вид≥нн≥ престол Ѕога, де Ђтис€ч≥ тис€ч …ому служили, ≥ силенна безл≥ч перед ним сто€лаї (ƒан. 7, 10). ј св. ≤ван Ѕогослов у книз≥ ќбТ€вленн€ каже: Ђѕот≥м € бачив ≥ чув голос јнгел≥в багатьох навколо престолу й ≥стот ≥ старших; ≥ було число њх Ч множини множин ≥ тис€ч≥ тис€чї (5, 11). —ам ≤сус ’ристос говорить про леі≥они јнгел≥в (ћт. 26, 53). —в. ќтц≥ ÷еркви говор€ть про девТ€ть ангельських хор≥в, що ними Ї: —ерафими, ’ерувими, ѕрестоли, √осподства, ¬ласт≥, —или, Ќачала, јрхангели й јнгели. √осподь Ѕог п≥сл€ створенн€ јнгел≥в п≥ддав њх випробуванню. «начна частина јнгел≥в збунтувалас€ проти Ѕога, ≥ ¬≥н покарав њх в≥чним пеклом. ”павш≥ јнгели Ч це зл≥ духи, ди€воли Ч вороги людей.

«авданн€ св€тих јнгел≥в

«авданн€м ус≥х јнгел≥в, з вол≥ Ѕожоњ, Ї: Ѕога славити, …ого волю виконувати й людей охорон€ти. —луж≥нн€ Ѕогов≥ Ч це головне завданн€ јнгел≥в. ¬оно, перш за все, пол€гаЇ у тому, що јнгели в неб≥ повс€кчас прославл€ють √оспода.

ѕророк ≤са€ бачив у вид≥нн≥, €к —ерафими в неб≥ взивали: Ђ—в€тий, св€тий, св€тий √осподь сил: ус€ земл€ повна …ого слави! ї (6, 3).

ј псалмосп≥вець каже: Ђ’вал≥те …ого, вс≥ јнгели …ого, хвал≥те …ого, вс≥ воњнства небесн≥! ї (ѕс. 148, 2).

 р≥м голошенн€ Ѕожоњ слави в неб≥, јнгели ще зв≥щають люд€м волю ¬семогутнього. ¬они Ї √осподн≥ми посланц€ми до людей. «в≥дси й њхн€ грецька назва јніелос, що значить: посланець, в≥стун. ” —тарому й Ќовому «ав≥т≥ маЇмо багато приклад≥в, €к≥ показують њхню роль €к Ѕожих посланц≥в. ќсь наприклад:

√осподь Ѕог через јнгел≥в зв≥щав свою волю старозав≥тн≥м патр≥архам. јнгел зв≥щаЇ «ахар≥њ про зачатт€ св. ≤вана ’ристител€. јнгел зв≥щаЇ ѕречист≥й ƒ≥в≥ ћар≥њ про воплоченн€ Ѕожого —ина. јнгели своњм сп≥вом зв≥щають ’ристове –≥здво. јнгел каже св. …осифов≥ т≥кати до ™гипту з ƒит€тком ≤сус ≥ …ого ћат≥рТю. јнгел≥в бачимо при Ѕожому гроб≥ п≥сл€ ’ристового ¬оскрес≥нн€, а оп≥сл€ при …ого ¬ознес≥нн≥ на небо.

ќкремий р≥д јнгел≥в, з вол≥ Ѕожоњ, Ї оп≥кунами й охоронц€ми людей. “ому звутьс€ вони јнгелами ’оронител€ми. ” псалм≥ 91, 11 сказано: ЂЅо јнгелам своњм ¬≥н повелить про тебе, щоб берегли тебе на вс≥х дорогах твоњхї. ј про малих д≥тей ’ристос говорить: Ђ ажу-бо вам, що јнгели њхн≥ на неб≥ повс€кчас бачать обличч€ мого Ќебесного ќтц€ї (ћт. 18, 10).  ожна людина в≥д народженн€ аж до смерт≥ маЇ свого оп≥куна, јнгела ’оронител€. —в. ќтц≥ ÷еркви на основ≥ —в€того ѕисьма вчать, що також кожна родина, громада, край чи народ мають своњх јнгел≥в ’оронител≥в.

Ќаш јнгел ’оронитель впродовж усього нашого житт€, кожноњ хвилини ≥ на кожному м≥сц≥, з вол≥ Ѕожоњ, над нами чуваЇ, подаЇ нам добр≥ думки, перестер≥гаЇ перед гр≥хом, хоронить в≥д небезпек душ≥ й т≥ла, заносить наш≥ молитви до Ѕога. јнгел передус≥м охорон€Ї малих д≥тей. ўоденне житт€ подаЇ нам численн≥ приклади цього:

” Ќью-…орку двор≥чний хлопчик випав з в≥кна одинадц€типоверхового будинку. ≤ в≥н залишивс€ практично неушкодженим. Ќав≥ть не плакав. ’то ж його охоронив?

” штат≥ Ќью-ƒжерз≥ одна родина з трил≥тн≥м хлопчиком досить швидко мчала автомоб≥лем. Ќа нер≥вн≥й дороз≥ випадково в≥дчинилис€ двер≥ авта, й дитина випала та покотилас€. ѕроте њй н≥чого не сталос€, лише тр≥шки подр€пала обличч€. ’то њњ охоронив?

Ќаше ставленн€ до јнгел≥в

Ќаш јнгел ’оронитель Ч це наш великий доброд≥й. ¬≥н наш пров≥дник до неба, охорона у спокусах, оп≥кун у годин≥ смерт≥. «в≥дси випливаЇ й наш обовТ€зок пост≥йно плекати набожн≥сть до свого јнгела ’оронител€. „асто ≥ щодн€ мол≥мс€ до нього та прос≥м помоч≥ й оп≥ки, ск≥льки раз≥в виходимо з дому, в дороз≥ до прац≥, п≥д час прац≥ ≥ повертаючись додому.  ожного дн€ зв≥дус≥ль гроз€ть нам р≥зн≥ небезпеки дл€ душ≥ й т≥ла. „асто д€куймо йому за його оп≥ку. ј щоб йому подобатис€, стараймос€ насл≥дувати його у св€тост≥, служ≥нн≥ Ѕогов≥, сповненн≥ вол≥ √осподньоњ.

”же з колиски поручаймо наших д≥тей њхньому јнгелов≥ ’оронителев≥. ¬ч≥м њх про нього памТ€тати, його любити ≥ щодн€ до нього молитис€. Ќаше почитанн€, молитва та любов до јнгела ’оронител€ запевн€ть нам його особливу пом≥ч й оп≥ку за житт€, а передус≥м в годин≥ нашого в≥дходу у в≥чн≥сть, €к про це нагл€дно св≥дчить наступний приклад:

ќдин м≥с≥онер на ‘≥л≥пп≥нах опов≥в таку под≥ю ≥з свого житт€. ѕ≥зно вноч≥ хтось п≥д його в≥кном покликав: Ђѕрошу негайно йти до хворого, щоб уд≥лити йому св. “айниї. ћ≥с≥онер разом ≥з слугою в≥дправивс€ до названоњ м≥сцевост≥. “ам тихо, усе спить. ѕитають у в≥йта, та в≥н н≥чого не знаЇ про €когось хворого. ѕовертаютьс€ додому. «а €кийсь час знову хтось п≥д в≥кном просить негайно йти до т≥Їњ самоњ осел≥. «нову обидва йдуть в≥д хати до хати. ≤ так обход€ть двадц€ть дом≥в. ≤ все надармо. —в€щеник, втомлений, повертаЇтьс€ до своЇњ дом≥вки. „и, може, хтось жартуЇ? ≤ знову трет≥й раз цей самий голос п≥д в≥кном. —в€щеник знову йде до т≥Їњ осел≥, але цим разом ≥ншою дорогою. Ќа пол≥ стоњть сам≥тн€ хатина. «аход€ть до нењ, а там т€жкохворий чолов≥к. ¬≥н рад≥сно в≥таЇ св€щеника й каже: Ђќтче, € знав, що ви прийдете до мене, бо впродовж 50-ти рок≥в рано й увечер≥ кожного дн€ моливс€ до свого јнгела ’оронител€ за ласку щасливоњ смерт≥ї. ¬≥н приймаЇ св. “айни ≥ спок≥йно вмираЇ. ’то аж три рази так настирливо кликав до нього св€щеника в годин≥ смерт≥? Ѕез сумн≥ву, це був його јнгел ’оронитель!

ћолитва до јнгела ’оронител€:

јнгеле Ѕожий, ’оронителю м≥й,

“и все при мен≥ ст≥й!

–ано, ввеч≥р, вдень, вноч≥

Ѕудь мен≥ до помоч≥!

з книги "Ѕож≥ запов≥д≥" о. ёл≥€н  атр≥й, „—¬¬


http://ukrlib.comli.com/rel.htm